Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ivanov_s_o_novoselov_e_f_spaska_o_a_ekologichna...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

3.5. Кислотно-лужна рівновага у природних водоймищах

Відповідно до необхідності дотримання електронейтраль-ності розчинів у природних поверхневих водах виконується рівність:

[Na+]+[К+]+2[Са2+]+2[Mg2+]+[Н+]=[С1−]+[НСО3−]+2[СО32−]+ 2[SO42−].

За відсутності процесів розчинення й утворення нових фаз іони Na+, К+, Са2+, Mg2+ не впливатимуть на рН розчинів, що утворюються. Кислотно-лужна рівновага буде визначатися наявністю іонів НСО3− + СО32−. Тому для більшості природних вод концентрація

іонів водню визначається вмістом гідрокарбонат- і карбонат-іонів. У цих розчинах при рН =7 дотримуватиметься рівність:

[Н+] = [НСО3−] + 2[СО32−]+ [ОН−].

У зв’язку з даним вивченням рівноваг, що виникають у так званій карбонатній системі, їй слід приділити особливу увагу.

3.5.1. Карбонатна система і рН атмосферних опадів

Неорганічні сполуки вуглецю, що містяться в природних водах у вигляді похідних вугільної кислоти, тісно взаємоповʼязані один з одним і утворюють карбонатну систему.

У контакті з водою діоксид вуглецю розчиняється до наставання рівноваги:

СО2(г) = СО2(р) + Н2О ↔ Н2СО3.

Вугільна кислота дисоціює за першим ступенем з утворенням катіона водню і аніона гідрокарбонату:

Н2СО3 ↔ Н+ + НСО3−.

Константа рівноваги цього процесу дорівнює:

К1 = .

Дисоціація вугільної кислоти за другим ступенем відбувається значно слабше і призводить до появи карбонат-іонів:

НСО3− ↔ Н+ + СО32−.

Константа дисоціації вугільної кислоти за другим ступенем має вигляд:

К2 =

Якщо відома сумарна активність карбонатів і рН розчину, завжди можна обчислити активність кожного з компонентів карбонатної системи. Для орієнтовних розрахунків зручно використовувати розподільну діаграму, яка є залежністю вмісту у мольних частках компонентів карбонатної системи від величини рН розчину.

Аналіз наведених вище рівнянь, що описують процес розчинення діоксиду вуглецю у воді, дає змогу вивести рівняння залежності концентрації іонів водню в розчині від парціального тиску діоксиду вуглецю у повітрі.

Константа дисоціації вугільної кислоти за другим ступенем приблизно на чотири порядки менша, ніж константа дисоціації за першим ступенем, тому, оцінюючи вплив вугільної кислоти на значення рН атмосферних опадів, процес дисоціації за другим ступенем можна не брати до уваги.

У разі дисоціації вугільної кислоти за першим ступенем концентрації гідрокарбонат-іонів і іонів водню, що утворюються, рівні між собою:

[Н+] = [НСО3−].

Оскільки дослідний розчин має низьку концентрацію іонів, можна прийняти, що коефіцієнти активності іонів Н+ та НСО3− дорівнюють одиниці. Тому й активність цих іонів дорівнюватиме між собою, а константу дисоціації можна подати у вигляді:

К1 = [ Н+]2/[Н2СО3].

Зважаючи на незначну частку недисоційованої вугільної кислоти в розчині (не більше 1% суми концентрацій СО2 + Н2СО3) і на те, що дуже важко розділити ці дві складові під час експериментального визначення їх концентрацій у розчині, під концентрацією Н2СО3, звичайно, мають на увазі концентрацію розчиненого діок сиду вуглецю, яка відповідно до закону Генрі дорівнює:

де [СО2] – концентрація розчи неного діоксиду вуглецю, моль/л; – константа Генрі для вуглекислого газу, моль/(л ∙ Па) або моль/(л∙атм); – парціальний тиск діоксиду вуглецю в повітрі (Па або атм), тому константу дисоціації можна подати у вигляді:

К1 = [Н+]2/[Н2СО3]= [Н+]2/[СО2]р ,

.

З останнього рівняння легко вивести залежність концентрації іонів водню в розчині від парціального тиску діоксиду вуглецю в атмосферному повітрі:

[Н+] = (K1 ) РСО2)1/2 .

Звідси легко знайти рН розчину, що перебуває у контакті з повітрям, яке містить діоксид вуглецю:

рН = −lg[H+] = lg (K1 ) )1/2 .

Необхідно відзначити, що підходи до оцінювання значення рН при рівновазі для процесів розчинення таких газів, як, наприклад, СО2, SO2, NH3, у воді, що не містить інших домішок, є загальними. Тому останні може бути використано для визначення рН атмосферних опадів, коли в повітрі наявні діоксид вуглецю, діоксид сірки, аміак або інші гази та їх суміші, оскільки в цьому випадку в розчині практично немає джерел домішок, здатних вплинути на розглянуті рівноваги.

Оцінки, проведені для розчинів, які утворюються при контакті з вологою повітря, що містить 0,035‰ діоксиду вуглецю і не містять інших кислих газів, показують, що рН утвореного розчину дорівнюватиме 5,7. Оскільки такий вміст діоксиду вуглецю відповідає середнім значенням, характерним для атмосферного повітря, слід чекати, що рН атмосферних опадів у разі відсутності інших кислих газів і аміаку буде близько 5,7. У реальних умовах рН атмосферних опадів залежить від ступеня забруднення атмосферного повітря і змінюється як у меншу, так і в більшу сторону.

У деяких районах Землі в даний час випадають переважно осади з рН < 5,7; такі осади називають кислотними, часто використовується термін «кислотні дощі». Основний внесок у кислотність таких опадів (до 80%) спричинюють сполуки сірки, близько 15% припадає на сполуки азоту і до 5% кислотності атмосферних опадів повʼязують із сполуками хлору.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]