Свинець як небезпечна речовина навколишнього середовища

Свинець належить до найбільш відомих отрут. У часи розквіту Старого Риму використовувалися свинцеві труби для водопроводів і металеві сплави, що містять свинець, з яких виготовляли кухонний посуд і посуд для пиття. Можна з упевненістю сказати, що в цей період у представників вищої верстви римського суспільства в організмі накопичувалися підвищені концентрації свинцю. У кістках з поховань часів Римської імперії фіксується високий вміст свинцю. На цих даних базуються теорії, що пояснюють занепад римської могутності хронічним свинцевим отруєнням інтелігенції. На підтвердження цього припущення був проведений експеримент: у посуд, вкритий свинцевою глазур’ю, вливали вино чи сік. Один літр фруктового соку чи вина, який так зберігався протягом дня, містив стільки свинцю, що його вистачило б викликати смертельне отруєння у маленької дитини.

За даними Інституту охорони повітряного середовища в Дюссельдорфі, нагромадження свинцю в організмі викликає погіршення розумових здібностей у населення. Методом атомно-адсорбційної спектроскопії досліджувався вміст свинцю в молочних різцях у дітей. Одночасно відстежувався їхній розумовий розвиток за допомогою тестів. У всіх випадках діти з високим вмістом свинцю в зубах гірше справлялися з завданнями. Отже, навіть малі дози свинцю в організмі мають негативний вплив на увагу і центри, що регулюють мовні і розумові навички. Крім того, за станом зубів таких дітей виявили, як довго мешкала дитина біля виробництва із використанням свинцю і працював її батько на цьому виробництві.

Подібно до інших важких металів, свинець є складовою різних клітинних ферментів, що згодом втрачають свої функції в організмі. Свинець (як ртуть і кадмій) негативно впливає на реакцію паличок сітківки, що викликає погіршення сутінкового зору і є дуже небезпечним для водіїв автотранспорту. Субклінічне отруєння свинцем виявляється неспецифічними симптомами: спочатку підвищена активність і безсоння, потім – стомлюваність, депресії і запори. Більш пізніми симптомами є розлади функцій нервової системи, ураження головного мозку. Деякі вчені схильні пояснювати свинцевим отруєнням агресивність і злочинність, характерні для сучасного світу.

У Балтійське море щорічно надходить 5400 тонн свинцю, причому 75% цієї кількості – з повітря. Навіть у льодовиках Гренландії виявлено підвищений вміст свинцю. Токсикантом навколишнього середовища при цьому є алкілові сполуки свинцю, що додаються до автобензину як антидетонатор. Етилований бензин став відомий як біоцид, що потрапляє в харчовий ланцюг, після того як у США загинуло кілька телят унаслідок свинцевого отруєння, викликаного вживанням молока корів, що харчувалися травою, яку скосили на узбіччях автострад. Знизити забруднення повітря і ґрунту можна лише у разі повної відмови від використання етилованого бензину. Люди, які живуть поблизу автомагістралей з інтенсивним рухом, за кілька років накопичують в організмі таку кількість свинцю, яка перевищує ГДК у багато разів. Нині вміст свинцю в організмі американців приблизно в 400 разів вищий від «природного» (доіндустріального) рівня.

На околицях міста Норденхама (Німеччина) дуже часто гинули корови на пасовищах. У результаті дослідження трупів з’ясувалося, що причиною було свинцеве отруєння. При рентгенівському обстеженні місцевих школярів були виявлені темні смуги на трубчастих кістках, обумовлені наявністю свинцю. Джерелом свинцю виявилися труби металургійного заводу. У зоопарку за 7 км від цього міста у 1973 році в тропічному вольєрі була поселена колонія летючих собак (калонгів). Потомство цих тварин безупинно гинуло (з 24 дитинчат померло 20). Смерть більшості з них викликана свинцевим отруєнням (у печінці тварин було виявлено від 1,6 до 9,4 мг/кг свинцю), причому свинець надходив не з їжею, а з пилом, принесеним вітром у район зоопарку.

Близько 2/3 усього поглиненого свинцю людина одержує, споживаючи рослинні продукти: листяні та стеблові продукти. Свинець, що поглинається листяними овочами, на 95% акумулює його з повітря і лише на 5% – із ґрунту. Тому з погляду безпеки збирання опалого листя корисне, хоча і виводить азот із кругообігу речовин.

Свинець може потрапляти в організм людини і при вживанні в їжу м’яса безхребетних, риби і ссавців. Наприклад, устриці концентрують свинцю більше, ніж у 500 разів. М’ясо свиней, відгодованих борошном із китового мʼяса (наприклад, в Австралії), містить свинцю в багато разів більше, ніж у рибі, яку визнали непридатною до вживання.

За різними оцінками, у результаті отруєння свинцем в Англії щорічно гине від 2700 до 3500 лебедів. Водоплавні птахи ковтають свинець разом з їжею, яку добувають із дна рік і озер, а потрапляє він туди у вигляді свинцевих грузил, застосовуваних рибалками, і свинцевого дробу. У 1982 році англійською радою із охорони природи рибалкам рекомендовано добровільно відмовитися від використання свинцевих грузил. Але заміну їм поки що не знайшли.

У США дозволено при полюванні використовувати тільки сталевий дріб.