- •1. Основні поняття та терміни екологічної хімії
- •1.1. Екологічні чинники середовища
- •Аеробні та анаеробні організми
- •Класифікація небезпечних хімічних речовин
- •1.2.1. Неорганічні небезпечні речовини
- •Ртуть як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •Головні токсичні сполуки ртуті
- •Свинець як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •1.2.2. Діоксини та їх аналоги
- •Кадмій як небезпечна речовина навколишнього середовища
- •1.3. Типи реакцій хімічних речовин у їх природному та техногенному кругообігу
- •Хімічні та фізичні методи моніторингу хімічного забруднення навколишнього середовища
- •2. Екологічна хімія атмосфери
- •2.1. Склад і будова атмосфери
- •2.2. Вільні радикали в атмосфері та тропосфері
- •2.2.1. Фотодисоціація
- •2.2.1.1.Фотодисоціація води
- •2.2.2. Реакції атмосферних іонів
- •2.3. Парниковий ефект та фізико-хімічний кругообіг co2
- •2.4.1. Джерела забруднення атмосфери
- •2.4.2. Діоксид сірки в атмосфері
- •2.4.2.1. Кислотні дощі
- •2.4.2.1.1. Утворення в атмосфері сірчаної кислоти
- •Механізм утворення сірчаної кислоти в атмосфері
- •2.4.2.1.2. Утворення в атмосфері нітратної кислоти
- •2.4.2.1.3. Контроль антропогенних викидів нітрогену та сірки
- •2.4.3. Хімія озону в атмосфері
- •2.4.3.1. Система найменування для фреонів
- •2.4.3.2. Вираження кількісного рівня наявності озону в атмосфері
- •2.5. Хімія аерозолів атмосфери
- •2.6. Хімізм фотохімічного смогу в атмосфері великих міст
- •2.6.1. Класичний смог
- •2.6.2. Фізико-хімічна природа фотохімічного смогу
- •2.6.3. Дія фотохімічного смогу
- •2. Екологічна хімія гідросфери
- •3.1. Аномальні властивості води і склад природних вод
- •3.2. Процеси формування хімічного складу природних вод
- •3.3. Процеси розчинення газів та твердих речовин у природних водах
- •3.3.1. Розчинність газів у воді
- •3.3.2. Розчинення твердих речовин у природних водах
- •3.3.2.1. Використання рівноважної термодинаміки для опису взаємодії між твердими речовинами і природними водами
- •3.3.2.2. Показники агресивності і нестійкості природних вод
- •3.4. Твердість природних вод
- •3.5. Кислотно-лужна рівновага у природних водоймищах
- •3.5.1. Карбонатна система і рН атмосферних опадів
- •3.5.2. Розчинність карбонатів і рН підземних і поверхневих природних вод
- •3.6. Кислотно-лужна рівновага у природних водоймищах
- •3.6.1. Карбонатна рівновага в океані
- •3.6.2. Лужність природних вод
- •3.6.3. Процеси закиснення поверхневих водоймищ
- •3.7. Окисно-відновні процеси в гідросфері.
- •3.7.1. Денітрифікація
- •3.7.2. Сульфат-редукція
- •3.7.3. Особливості окисно-відновних процесів в озерах
- •3.7.4. Особливості окисно-відновних процесів в океані
- •3.8. Неорганічні речовини у воді. Важкі метали у воді.
- •3.8.1. Мінералізація як чинник забруднення води
- •XSiO2 · yH2o,
- •3.8.2. Хімічні методи очищення води
- •3.8.3. Очищення стічних вод
- •3.8.3.1. Видалення важких металів
- •3.8.3.2. Дезінфекція
- •4. Екологічна хімія ґрунтів та хімія розповсюджених забруднювачів
- •4.1. Екологічна хімія ґрунтів
- •4.1.1. Хімічні аспекти гіпергенезу і ґрунтоутворення
- •4.1.2. Хімічна природа органічних речовин ґрунту
- •4.1.2.1. Класифікація органічних речовин ґрунту
- •4.1.2.2. Неспецифічні органічні сполуки в ґрунтах
- •4.1.2.3. Специфічні гумусні речовини ґрунтів
- •4.1.2.4. Органо-мінеральні сполуки у ґрунтах
- •4.1.2.5. Мікробне перетворення органічних речовин у ґрунтах
- •4.1.3. Поглинальна здатність ґрунтів
- •4.1.3.1. Обмінні катіони ґрунтів
- •4.1.3.2. Катіонообмінна здатність ґрунтів
- •4.1.3.3. Склад обмінних катіонів ґрунтів
- •4.1.4. Лужність і кислотність ґрунтів
- •4.2. Сполуки азоту в ґрунті
- •4.3. Сполуки фосфору в ґрунті
- •4.3.1. Кругообіг фосфору
- •4.4. Антропогенні забруднення ґрунту
- •4.4.1. Кислотні забруднення та їх хімічні наслідки для ґрунтів
- •4.4.1.1. Екологічні наслідки кислотних дощів для ґрунтів
- •4.5. Хімічна класифікація пестицидів
- •4.6. Хімія розповсюджених забруднювачів
- •4.6.1. Поліциклічні хлоровані вуглеводні
- •4.6.1.1. Проблема ддт
- •4.6.1.2. Проблема діоксинів та їх аналогів
- •4.7. Мінеральні добрива як джерело забруднення ґрунтів
- •Література
- •1.Основні поняття та терміни екологічної хімії.................. ...........4
4.6. Хімія розповсюджених забруднювачів
4.6.1. Поліциклічні хлоровані вуглеводні
Пестициди, що містять хлор (ДДТ, гексахлоран, діоксин, дибензфуран та ін.), вирізняються не тільки високою токсичністю, а й надзвичайною біологічною активністю і здатністю накопичуватися в різних ланках харчового ланцюга (табл. 4.8). Навіть у незначних кількостях пестициди пригнічують імунну систему організму, підвищуючи таким чином його чутливість до інфекційних захворювань. У більш високих концентраціях ці речовини спричинюють мутагенну і канцерогенну дію на організм людини. Тому останнім часом найбільше застосовують пестициди з низькими нормами витрати (5–50 г/га), поширення набувають безпечні синтетичні феромони й інші біологічні методи захисту.
Таблиця 4.8
Біологічне посилення ДДТ в харчовому ланцюгу
(за П.Ревелем, Ч.Ревелем)
-
Ланка харчового ланцюга
Вміст ДДТ, млн−1
Птиця
3–76
Велика риба
1–2
Дрібна риба
0,2 – 1,2
Планктон
0,04
Вода
0,00005
4.6.1.1. Проблема ддт
Будь-яке обговорення розкладання хлорованих пестицидів має початися з розгляду ДДТ із кількох причин. ДДТ був першою синтетичною органічною речовиною, що використовувалася у великих кількостях для боротьби з комахами-шкідниками. Через це небажані побічні ефекти хлорованих вуглеводнів уперше були виявлені саме при використанні ДДТ.
Хронологія ДДТ почалася в 1874 році, коли його відкрив німецький хімік Зейдлер. ДДТ залишалося лабораторною дивиною, доки в 1939 році Пауль Мюллер не відкрив його здатність контролювати комах. ДДТ був швидко прийнятий для широкого застосування в сільському господарстві і програмах охорони здоро-в’я; вважалося, що це – найбільш ефективний відомий засіб для викорінювання хвороб, що передаються комахами (тобто малярії). Ці переваги вважали настільки істотними, що в 1948 році Мюллер був номінований на Нобелівську премію в медицині за виявлення інсектицидних властивостей ДДТ. Перша доповідь про екологічні проблеми, пов’язані з використанням ДДТ, була видана у 1950 році. За цією доповіддю в 1962 році вийшла публікація Рейчел Карсон «Тиха весна» («Silent Spring»). «Тиха весна» документувала руйнівний вплив ДДТ на екосистему і дала початок природоза-хисним рухам. У 1970 використання ДДТ було припинено в Сполучених Штатах, і розвинуті країни незабаром прийняли подібні обмеження на використання ДДТ. На жаль, ДДТ усе ще широко використовується в слаборозвинених країнах.
Проблеми з ДДТ пов’язані з його молекулярною будовою. ДДТ – звичайна назва для 1,1,1-трихлор-2,2-біс(p-хлорфеніл) етан. Молекулярна будова показана нижче (рис. 4.3).
Рис.4.3. Формула ДДТ, або 1,1,1-трихлор-2,2-біс(p-хлорфеніл) етан.
Коли концентрація ДДТ у молоці матерів-годувальниць у США перевищила ГДК у 4 рази Всесвітня організація охорони здоровʼя (ВООЗ) заборонила ДДТ. Послідовність заборони: Нова Зеландія, СРСР, Угорщина, Швеція, Данія, Фінляндія й ін. Хоча були відступи від цієї заборони: в СРСР ще довго опилювали тайгу ДДТ для боротьби з енцефалітним кліщем. ДДТ дотепер використовується в деяких штатах Австралії, Китаю для обпилення плодових дерев. Виробляє ДДТ, як і колись, Індія – до 4200 тонн щорічно (1980).
ДДТ може викликати інверсію нащадків. В одній із колоній чайок у Каліфорнії після обробки гнізд ДДТ з’явилося в чотири рази більше жіночих осіб, ніж чоловічих. Коли в яйця чайок упорскували ДДТ, половина чоловічих зародків перетворилася в жіночі.
У людини ДДТ акумулюється насамперед у мозку, здатність мозку нормально функціонувати руйнується. ДДТ діє на мозок як нервово-паралітична отрута.
Водорості кладофору за три дні витягають з води стільки ДДТ, що його концентрація зростає в 3000 разів. Асцидії концентрують ДДТ у мільйон разів.
ДДТ – вуглеводень, тобто він не розчиняється у воді, але розчиняється в оліях і жирах. Він погано розкладається на інші речовини, і тому залишається в ґрунті набагато довше після застосування для обробки сільськогосподарських зернових культур. Усі хлоровані вуглеводні мають ці властивості. Стійкість інсекти-цидів наведна в табл. 4.7.
Жиророзчинність хлорованих вуглеводнів веде до того, що вони накопичуються на всій довжині ланцюга живлення. У результаті організм, що перебуває на вершині ланцюга живлення, має надмірно високий рівень хлорованих вуглеводнів у жирі свого тіла, їхні рівні значно перевищують вміст хлорованих вуглеводнів у ґрунті чи воді.
Свіжі дані, взяті з озера Кариба в Африці, показують, як рі-вень ДДТ 0,39 часток на мільйон (ppm) у відкладеннях збільшився в ланцюзі живлення до 9,5 ppm у великому баклані (птах, який їсть рибу) і до 34,5 ppm у крокодилі. На рис. 4.4 показано зміни концентрації ДДТ в екосистемі озері Кариба.
При поточному порівнянні товщини шкаралупи з історичними даними стало зрозуміло, що товщина шкаралупи зменшилася з початком широко розповсюдженого використання ДДТ.
Залишки ДДТ були виявлені в більшій частині їжі, використаної у Сполучених Штатах з 1940-их до 1970-их, через велику кількість ДДТ, що використовувалися при обробленні сільськогосподарських зернових культур.
Як видно з табл. 4.10, ДДТ зберігався в жирі людей, що вживали цей харчовий продукт, Цікаво спостерігати, як знизилися рівні ДДТ у жирі після того, як використання ДДТ у Сполучених Штатах було заборонено.
Вміст ДДТ був корельований з істотними скороченнями популяції птахів. Спостереження на місцевості показали, що гнізда уражених видів містили роздавлені яйця (рис. 4.5).
Таблиця 4.9
Стійкість хлорованих вуглеводневих інсектицидів у сільськогосподарських ґрунтах
Інсектицид |
Роки після використання |
Відсоток залишку |
Альдрин |
14 |
40 |
Хлордан |
14 |
40 |
Ендрин |
14 |
41 |
Гептахлор |
14 |
16 |
Дилан |
14 |
23 |
Ізодрин |
14 |
15 |
Гексахлор-циклогексан |
14 |
10 |
Токсафен |
14 |
45 |
Диелдрин |
15 |
31 |
ДДТ |
17 |
39 |
Рис. 4.4. Середні рівні ДДТ (нг/г жиру) для організмів в екосистемі озера Кариба
Таблиця 4.10
Середні норми ДДТ у жирі людей, що живуть у Сполучених Штатах, 1942–1978 ( ppm, мкг/г жиру).
Рік |
Рівень ДДТ |
Рік |
Рівень ДДТ |
1942 |
0 |
1970 |
11,6 |
1950 |
5,3 |
1972 |
9,2 |
1954 – 56 |
11,7 |
1974 |
6,7 |
1961 – 62 |
1,6 |
1976 |
5,5 |
1962 – 63 |
10,3 |
1978 |
4,8 |
1968 |
12,5 |
– |
– |
Р
ис.
4.5. Фотографія розчавленого яйця
каспійського сокола поряд з нормальним
яйцем
