- •1. Предмет та завдання психофізіології.
- •2. Психофізіологічна проблема
- •3. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Проблема активності.
- •Проблема вибірковості.
- •Проблема змістовності.
- •4. Методи психофізіологічних досліджень
- •Реєстрація реакції очей
- •Реєстрація електричної активності шкіри
- •Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •5. Загальні властивості сенсорних процесів.
- •6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем
- •7. Сенсорна система зору
- •8. Сенсорна система слуху
- •9. Вестибулярна система
- •10. Сенсорна система шкірної чутливості
- •11. Сенсорна система кістково-м’язового апарату
- •12. Сенсорна система смаку
- •13. Нюхова сенсорна система
- •14. Психофізіологія уваги
- •15. Психофізіологія пам’яті
- •16. Психофізіологія мовлення
- •17. Психофізіологія мислення
- •18. Поняття, класифікація та функції емоцій
- •19. Теорії емоцій
- •20.Індикатори емоцій
- •21.Психофізіологічні механізми емоцій
- •22.Поняття свідомості
- •23.Теорії свідомості
- •24. Психофізіологічні механізми свідомості
- •25. Сон і його види
- •26. Теорії сну
- •27. Стадії сну
- •28. Сновидіння
- •29. Значення сну і потреба в ньому
- •30. Поняття рухової діяльності
- •31. Будова опорно-рухового апарату
- •32. Класифікація рухів
- •33. Організація рухової системи
- •34. Система управління рухами (за м.О. Бернштейном)
- •35. Схема управління руховою діяльністю (за о.Р. Малхазовим)
- •36. Опанування руховою діяльністю
- •37.Поняття та основні положення системного підходу
- •38.Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
- •39.Теорія функціональних систем п.К. Анохіна
- •40.Людина як цілісна біопсихосоціальна система
- •. 41.Поняття діяльності.
- •42.Види і структура діяльності
- •43.Загальна характеристика діяльності.
- •44.Закономірності діяльності.
- •45.Фактори ефективності діяльності.
- •46.Працездатність та фактори, від яких вона залежить.
- •47.Психофізіологія професійної діяльності.
- •48.Поняття стану людини.
- •49.Психічний стан.
- •50.Функціональний стан.
- •51.Психофізіологічний стан.
- •52.Негативні стани.
- •53.Загальний адаптаційний синдром та його стадії.
- •54.Стомлення та перевтома.
- •55. Загальні уяви про адаптацію
- •56. Види адаптації
- •57. Загальні закономірності адаптації
- •58. "Ціна" адаптації та дезадаптація
- •59. Адаптивність та адаптаційні можливості
- •60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності
- •61. Психофізіологічний відбір
- •62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності
- •63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •65.Взаємодія сенсорних систем.
- •66.Впізнання образів.
- •67.Кодування інформації в сенсорних системах.
- •68.Адаптація сенсорної системи.
- •69.Пропріоцепція.
- •70. Координація рухів
- •71. Схема тіла та система внутрішнього уявлення.
- •72. Розвиток базисних емоцій в раньому онтогенезі.
- •73. Роль автономної (вегетативної) нервової системи в розвитку емоцій.
- •74. Нейроанатомічна та функціональна організація механізмів емоцій
- •75. Визначення стресу, стресорів, стресової реакції та дистресу.
- •76. Феномен психологічного захисту.
- •77. Дистрес та хвороби
- •78. Свідоме керування рівнем стресу.
- •79. Історія розвитку психофізіології.
- •80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології.
- •81. Метод викликаних потенціалів.
- •82. Реєстрація електричної активності шкіри
- •83. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •84. Реєстрація реакції очей
- •85. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •86. Самооцінка психофізіологічного стану.
- •87. Психофізіологічна концепція і.М.Сєченова.
- •88. Психофізіологічна концепція і.П.Павлова.
- •89. Механізм бінокулярного зору.
- •90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.
19. Теорії емоцій
Від давнини до сучасності фізіологи пов'язували й пов'язують емоційні стани людини з різними змінами в організмі, з різними тілесними проявами.
Наприкінці XIX ст. було висунуто теорію емоцій, згідно з якою емоція виникає лише як наслідок внутрішніх, фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі. Сприймання викликає тілесні процеси - зміни в діяльності дихання, серцево-судинної системи, м'язів тіла тощо, і тільки після цих змін в організмі з'являються емоційні переживання. Вони є наслідком зазначених змін і їхнім усвідомленням. Цю теорію запропонував американський психолог У. Джеме у праці "Принципи психології" (1890). У. Джеме зазначав, що на противагу загальноприйнятій думці слід говорити: "ми сумуємо тому, що плачемо; ми гніваємось тому, що кричимо і стукаємо, а не навпаки". У. Джеме пов'язував емоції лише з внутрішнім суб'єктивним досвідом і не відзначав рефлекторної природи їхнього виникнення.
У 1910-1915 рр. низку досліджень, присвячених біохімічному аналізу змін, що відбуваються в організмі під впливом емоцій, здійснив В. Кеннон. Дослідження В. Кеннона, а також Ч. Шеррінгтона дали цінний фактичний матеріал, що уможливив поставитися до питання про емоції з погляду пристосувальних реакцій організму до діяльності. Проте ці дослідження недостатньо глибоко розкрили фізіологічну природу емоцій та закономірності їхнього виникнення.Цікаві спроби вивчити нервові механізми емоційних реакцій були здійснені в лабораторії В.М. Бехтерєва (1929), який розглядав емоції як складні рефлекси, що виникають на основі природних інстинктів. Багато емоційних реакцій відтворюється за типом умовних рефлексів, у яких подразливий процес поширюється з кори мозку на підкіркові вегетативні центри і передається різним органам тіла. Рефлекторним механізмом пояснював виникнення емоцій з їхніми характерними руховими виявами також і І.М. Сєченов. Прості емоційні реакції мають той самий механізм, що й складні. Спершу - збудження чутливого нерва; потім - діяльність центру, насолода; зрештою - м'язове скорочення. Емоційна реакція, за І.М. Сєченовим, - це рефлекс із "підсиленим кінцем", який охоплює всю сферу пристрастей. Емоційні елементи ускладнюють рефлекторні рухи, пов'язані у своїх елементарних формах з інстинктами. Глибоке експериментальне обґрунтування умовно-рефлекторного механізму емоцій дав І.П. Павлов. Від довів, що емоційні реакції мають своєю основою спільну діяльність кори і підкірки з їхніми складними рефлекторними зв'язками, а кора виконує регулятивну роль при емоційних реакціях.
20.Індикатори емоцій
До індикаторів емоцій, що зокрема використовується при їхньому вивченні, відносяться показники шкірно-гальванічної реакції (ШГР), серцево-судинної діяльності (частота серцевих скорочень, величина артеріального тиску), дихання, рухів очей,міміки, м'язової активності і температури поверхневих шарів шкіри, електроенцефалограми (ЕЕГ).
Уперше зв'язок ШГР з інтенсивністю емоційного переживання був показаний К. Юнгом у 1907 р. - чим сильніше емоційне переживання, тим сильніше виражена ШГР. Але при цьому можна визначити лише рівень емоційної напруги людини, а якісну характеристику пережитої емоції за ШГР установити практично неможливо (неможливо сказати, яку саме емоцію людина зазнає).
Лицьова експресія (особливості міміки при переживанн емоцій) служить одним з найбільш доступних і показових індикаторів прояву емоцій у людини. Різні емоційні вирази обличчя відповідають різним картинам активності лицьових м'язів.Тому, спостерігаючи за мімікою чи реєструючи розподіл активності лицьових м'язів за допомогою контактних електродів чи дистанційно методом відеозйомки в інфрачервоному діапазоні(локальна активність м'язів супроводжується локальноюзміною температури шкіри), можна досить вірогідно судити проемоцію, яку зазнає людина. Наприклад, емоція щастя пов'язана з активністю великого скулового м'язу. А негативні емоції(гнів, сум) - із придушенням активності цього м'яза і зростанням активності м'яза насуплення.
Об'єктивними показником ступеня емоційної напругилюдини є збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС).Використання цього показника передбачає дотримання двохумов: емоційне переживання повинне супроводжуватися сильною напругою і не повинне - фізичним навантаженням. Наприклад, сильна емоційна напруга викликає підвищення ЧСС до 140-160 і більше ударів на хвилину. Сильна емоцій на напруга, як правило, супроводжується підвищенням і артеріального тиску.
Як індикатор переживання людиною емоцій можна ще використовувати показники електроенцефалограми. Одним із симптомів емоційного збудження є посилення тета-ритму,що супроводжує переживання як позитивних, так і негативних емоцій. При позитивних емоціях зростає амплітуда альфа-хвиль і посилюється тета-активність. Сильні позитивні емоції можуть супроводжуватися депресією альфа-ритму і посиленням бета-коливань. При негативних емоційних переживаннях спостерігається депресія альфа-ритму і наростання швидких коливань.
