68.Адаптація сенсорної системи.

Сенсорна система має здатність пристосовувати свої властивості до умов середовища і потребам організму. Сенсорна адаптація - це загальна властивість сенсорних систем , полягає у пристосуванні до тривало чинному ( фонового ) подразника. Існує загальна , або глобальна , і локальна , або селективна адаптація . Загальна , або глобальна , адаптація проявляється в зниженні абсолютної і підвищенні диференціальної чутливості всій сенсорної системи . Суб'єктивно адаптація проявляється в звикання до дії постійного подразника ( наприклад , ми не помічаємо безперервного тиску на шкіру звичного одягу ) . Локальна , або селективна , адаптація зводиться до зниження чутливості не всієї сенсорної системи , а якої її частини , підданої тривалого дії стимулу. Так , поріг реакції виявляється вибірково підвищений для зображення решітки з певною просторовою частотою ( певним періодом чергування чорно -білих смуг) . Пороги реакцій на сусідні просторові частоти при цьому не змінюються [ Глезер , 1985]. Локальна адаптація часто використовується в психофізіологічних роботах для виявлення так званих « сенсорних каналів » , відповідальних за обробку відомостей про ту або іншу ознаку сигналу.

Адаптаційні процеси починаються на рівні рецепторів , охоплюючи і все нейронні рівні сенсорної системи . Помітна адаптація не розвивається тільки в вестібулоі Пропріорецептори . За швидкістю даного процесу всі рецептори поділяються на швидко і повільно адаптуються . Перші після розвитку адаптації практично взагалі не повідомляють в мозок про триваючому роздратуванні , у других ця інформація передається , хоча і в значно ослабленому вигляді. Коли дія постійного подразника припиняється , абсолютна чутливість сенсорної системи відновлюється. Так , в темряві абсолютна чутливість зору різко підвищується.

У сенсорної адаптації важливу роль відіграє еферентна регуляція властивостей сенсорної системи . Вона здійснюється за рахунок сходять впливів з боку більш високих на більш низькі її відділи . Відбувається як би перенастроювання властивостей нейронів на оптимальне сприйняття зовнішніх сигналів в умовах, що змінилися . Крім того , стан різних рівнів сенсорної системи контролюється також ретикулярної формацією , що включає їх в єдину систему , інтегровану з іншими відділами мозку і організму в цілому. Еферентні впливу в сенсорних системах найчастіше мають гальмові характер , тобто призводять до зменшення їх чутливості і обмежують потік аферентних сигналів.

Загальна кількість еферентних нервових волокон , що приходять до елементів якого-небудь нервового шару , як правило , у багато разів менше кількості його власних нейронів. Це визначає важливу особливість еферентної контролю в сенсорних системах : його широкий і дифузний характер. Йдеться про загальне зниження чутливості значної частини нейронного шару.

69.Пропріоцепція.

Проприоце́пция, проприореце́пция,глубокая чувствительность — ощущение положения частей собственного тела относительно друг друга.

Пропріоцепції - це відчуття відносного положення частин тіла і їх руху у тварин, іншими словами - відчуття свого тіла. Забезпечується різними органами-пропріорецепторами (зокрема м'язами), інформація з яких по великих (тому бистропроводящіх) нервових волокнах у складі периферичних нервів і задніх стовпів спинного мозку надходить до ядер центральної нервової системи і далі через таламус в тім'яну частку головного мозку, де формується схема тіла.

Здорова людина у свідомому стані може відчувати положення і рух своїх кінцівок. При цьому здатність відчувати власну (м'язове) і зовнішнє (пасивне) рух приблизно рівні (наприклад, плече вловлює зміна кута в 0,5 ). Людина може також досить точно визначати опір своєму руху, зокрема вага речей (похибка не більше 10% при порівнянні).

При розладах пропріоцепції виникають сенситивна атаксія і псевдоатетоз. Так, описаний ( Олівер Сакс) приклад втрати пропріоцепції після операції, що призвело до того, що пацієнтка поступово розучилася рухатися, їсти і навіть переставала дихати. Повернути до життя її вдалося шляхом заміни пропріоцепції іншими почуттями, в першу чергу - для руху - зором.

Типи м'язових почуттів

Завдяки пропріорецепціі людина може відчувати положення, рух і силу:

• Почуття положення - здатність відчути, під яким кутом знаходиться кожен суглоб, і в сумі - положення і позу всього тіла. Почуття положення майже не схильнеадаптації.

• Почуття руху - це інформація про направлення і швидкості руху суглобів. Людина сприймає як активний рух суглоба при м'язовому скороченні, так і пасивне,викликане зовнішніми причинами. Поріг сприйняття руху залежить від амплітуди і від швидкості зміни кута згинання суглобів.

• Почуття сили - це здатність оцінити м'язове зусилля, прикладене для руху або для утримання суглоба в певному положенні.