- •1. Предмет та завдання психофізіології.
- •2. Психофізіологічна проблема
- •3. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Проблема активності.
- •Проблема вибірковості.
- •Проблема змістовності.
- •4. Методи психофізіологічних досліджень
- •Реєстрація реакції очей
- •Реєстрація електричної активності шкіри
- •Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •5. Загальні властивості сенсорних процесів.
- •6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем
- •7. Сенсорна система зору
- •8. Сенсорна система слуху
- •9. Вестибулярна система
- •10. Сенсорна система шкірної чутливості
- •11. Сенсорна система кістково-м’язового апарату
- •12. Сенсорна система смаку
- •13. Нюхова сенсорна система
- •14. Психофізіологія уваги
- •15. Психофізіологія пам’яті
- •16. Психофізіологія мовлення
- •17. Психофізіологія мислення
- •18. Поняття, класифікація та функції емоцій
- •19. Теорії емоцій
- •20.Індикатори емоцій
- •21.Психофізіологічні механізми емоцій
- •22.Поняття свідомості
- •23.Теорії свідомості
- •24. Психофізіологічні механізми свідомості
- •25. Сон і його види
- •26. Теорії сну
- •27. Стадії сну
- •28. Сновидіння
- •29. Значення сну і потреба в ньому
- •30. Поняття рухової діяльності
- •31. Будова опорно-рухового апарату
- •32. Класифікація рухів
- •33. Організація рухової системи
- •34. Система управління рухами (за м.О. Бернштейном)
- •35. Схема управління руховою діяльністю (за о.Р. Малхазовим)
- •36. Опанування руховою діяльністю
- •37.Поняття та основні положення системного підходу
- •38.Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
- •39.Теорія функціональних систем п.К. Анохіна
- •40.Людина як цілісна біопсихосоціальна система
- •. 41.Поняття діяльності.
- •42.Види і структура діяльності
- •43.Загальна характеристика діяльності.
- •44.Закономірності діяльності.
- •45.Фактори ефективності діяльності.
- •46.Працездатність та фактори, від яких вона залежить.
- •47.Психофізіологія професійної діяльності.
- •48.Поняття стану людини.
- •49.Психічний стан.
- •50.Функціональний стан.
- •51.Психофізіологічний стан.
- •52.Негативні стани.
- •53.Загальний адаптаційний синдром та його стадії.
- •54.Стомлення та перевтома.
- •55. Загальні уяви про адаптацію
- •56. Види адаптації
- •57. Загальні закономірності адаптації
- •58. "Ціна" адаптації та дезадаптація
- •59. Адаптивність та адаптаційні можливості
- •60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності
- •61. Психофізіологічний відбір
- •62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності
- •63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •65.Взаємодія сенсорних систем.
- •66.Впізнання образів.
- •67.Кодування інформації в сенсорних системах.
- •68.Адаптація сенсорної системи.
- •69.Пропріоцепція.
- •70. Координація рухів
- •71. Схема тіла та система внутрішнього уявлення.
- •72. Розвиток базисних емоцій в раньому онтогенезі.
- •73. Роль автономної (вегетативної) нервової системи в розвитку емоцій.
- •74. Нейроанатомічна та функціональна організація механізмів емоцій
- •75. Визначення стресу, стресорів, стресової реакції та дистресу.
- •76. Феномен психологічного захисту.
- •77. Дистрес та хвороби
- •78. Свідоме керування рівнем стресу.
- •79. Історія розвитку психофізіології.
- •80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології.
- •81. Метод викликаних потенціалів.
- •82. Реєстрація електричної активності шкіри
- •83. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •84. Реєстрація реакції очей
- •85. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •86. Самооцінка психофізіологічного стану.
- •87. Психофізіологічна концепція і.М.Сєченова.
- •88. Психофізіологічна концепція і.П.Павлова.
- •89. Механізм бінокулярного зору.
- •90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.
68.Адаптація сенсорної системи.
Сенсорна система має здатність пристосовувати свої властивості до умов середовища і потребам організму. Сенсорна адаптація - це загальна властивість сенсорних систем , полягає у пристосуванні до тривало чинному ( фонового ) подразника. Існує загальна , або глобальна , і локальна , або селективна адаптація . Загальна , або глобальна , адаптація проявляється в зниженні абсолютної і підвищенні диференціальної чутливості всій сенсорної системи . Суб'єктивно адаптація проявляється в звикання до дії постійного подразника ( наприклад , ми не помічаємо безперервного тиску на шкіру звичного одягу ) . Локальна , або селективна , адаптація зводиться до зниження чутливості не всієї сенсорної системи , а якої її частини , підданої тривалого дії стимулу. Так , поріг реакції виявляється вибірково підвищений для зображення решітки з певною просторовою частотою ( певним періодом чергування чорно -білих смуг) . Пороги реакцій на сусідні просторові частоти при цьому не змінюються [ Глезер , 1985]. Локальна адаптація часто використовується в психофізіологічних роботах для виявлення так званих « сенсорних каналів » , відповідальних за обробку відомостей про ту або іншу ознаку сигналу.
Адаптаційні процеси починаються на рівні рецепторів , охоплюючи і все нейронні рівні сенсорної системи . Помітна адаптація не розвивається тільки в вестібулоі Пропріорецептори . За швидкістю даного процесу всі рецептори поділяються на швидко і повільно адаптуються . Перші після розвитку адаптації практично взагалі не повідомляють в мозок про триваючому роздратуванні , у других ця інформація передається , хоча і в значно ослабленому вигляді. Коли дія постійного подразника припиняється , абсолютна чутливість сенсорної системи відновлюється. Так , в темряві абсолютна чутливість зору різко підвищується.
У сенсорної адаптації важливу роль відіграє еферентна регуляція властивостей сенсорної системи . Вона здійснюється за рахунок сходять впливів з боку більш високих на більш низькі її відділи . Відбувається як би перенастроювання властивостей нейронів на оптимальне сприйняття зовнішніх сигналів в умовах, що змінилися . Крім того , стан різних рівнів сенсорної системи контролюється також ретикулярної формацією , що включає їх в єдину систему , інтегровану з іншими відділами мозку і організму в цілому. Еферентні впливу в сенсорних системах найчастіше мають гальмові характер , тобто призводять до зменшення їх чутливості і обмежують потік аферентних сигналів.
Загальна кількість еферентних нервових волокон , що приходять до елементів якого-небудь нервового шару , як правило , у багато разів менше кількості його власних нейронів. Це визначає важливу особливість еферентної контролю в сенсорних системах : його широкий і дифузний характер. Йдеться про загальне зниження чутливості значної частини нейронного шару.
69.Пропріоцепція.
Проприоце́пция, проприореце́пция,глубокая чувствительность — ощущение положения частей собственного тела относительно друг друга.
Пропріоцепції - це відчуття відносного положення частин тіла і їх руху у тварин, іншими словами - відчуття свого тіла. Забезпечується різними органами-пропріорецепторами (зокрема м'язами), інформація з яких по великих (тому бистропроводящіх) нервових волокнах у складі периферичних нервів і задніх стовпів спинного мозку надходить до ядер центральної нервової системи і далі через таламус в тім'яну частку головного мозку, де формується схема тіла.
Здорова людина у свідомому стані може відчувати положення і рух своїх кінцівок. При цьому здатність відчувати власну (м'язове) і зовнішнє (пасивне) рух приблизно рівні (наприклад, плече вловлює зміна кута в 0,5 ). Людина може також досить точно визначати опір своєму руху, зокрема вага речей (похибка не більше 10% при порівнянні).
При розладах пропріоцепції виникають сенситивна атаксія і псевдоатетоз. Так, описаний ( Олівер Сакс) приклад втрати пропріоцепції після операції, що призвело до того, що пацієнтка поступово розучилася рухатися, їсти і навіть переставала дихати. Повернути до життя її вдалося шляхом заміни пропріоцепції іншими почуттями, в першу чергу - для руху - зором.
Типи м'язових почуттів
Завдяки пропріорецепціі людина може відчувати положення, рух і силу:
Почуття положення - здатність відчути, під яким кутом знаходиться кожен суглоб, і в сумі - положення і позу всього тіла. Почуття положення майже не схильнеадаптації.
Почуття руху - це інформація про направлення і швидкості руху суглобів. Людина сприймає як активний рух суглоба при м'язовому скороченні, так і пасивне,викликане зовнішніми причинами. Поріг сприйняття руху залежить від амплітуди і від швидкості зміни кута згинання суглобів.
Почуття сили - це здатність оцінити м'язове зусилля, прикладене для руху або для утримання суглоба в певному положенні.
