43.Загальна характеристика діяльності.

До найважливіших характеристик діяльності відносяться: мета, результат, параметри діяльності, параметри ефективності діяльності, способи діяльності, засоби, умови і передумови діяльності.

Найбільш загальною характеристикою діяльності згідно із загальноприйнятими уявленнями є її ефективність.

Ефективну діяльність розуміють як діяльність, що характеризується високою продуктивністю та якістю, оптимальними енергетичними і нервово-психічними витратами, задоволеністю професіонала [2].

Основними параметрами ефективності діяльності є: продуктивність (результативність), якість та надійність.

44.Закономірності діяльності.

Можна виділити такі закономірності діяльності:

♦ спрямованість діяльності визначається домінуючим мотивом, значення потенціалу якого повинно перебільшувати значення потенціалів інших мотивів на певне надпорогове значення;

♦ в організмі існує декілька способів (алгоритмів) досягнення однієї тієї самої мети діяльності чи квазімети (потреби), які обираються свідомо чи несвідомо залежно від умов згідно із законом функціонально-структурної субоптимізації;

♦ окрім функціонально-структурної субоптимізації, в організмі має місце параметрична оптимізація; її сутність полягає в зміні (настроюванні) значень тих чи інших параметрів, від яких залежать якість і інтенсивність функціонування;

♦ при монотонній односпрямованій зміні якого-небудь функціонально значущого, умовно незалежного параметра відповідна монотонна зміна залежного параметра відбувається також монотонно лише до певної межі, потім здійснюється "стрибок функцій" і швидко настають якісні зміни;

♦ через обмеженість ресурсів організму і перевищення (в функціях, пов'язаних безпосередньо з діяльністю) швидкості їх витрати над швидкістю відновлення виникає періодичність функціонування; вона підпорядковується двом закономірностям: фазової періодики та активності, що чергується;

♦ саморегуляція людини за рахунок вибору й зміни критеріїв має місце на рівнях як цілісної поведінки, так і роботи окремих функціональних підсистем; у першому випадку такими критеріями є особистісні установки - рівні домагання щодо різних мотивів і латентних цілей;

♦ внаслідок обмеженості ресурсів процес досягнення певної мети передбачає активацію чи формування тільки тієї функціональної системи, яка необхідна для досягнення домінантної мети;

♦ поведінка ґрунтується на прогнозованих цілях чи (та) станах організму (Г.М. Зараковський та В.В. Павлов).

Діяльність людини відзначається тісним зв'язком із суспільними відносинами. В яких би умовах і формах не протікала діяльність людини, якої б структури вона не набувала, її не можна розглядати як вилучену з системи суспільних відносин, з життя суспільства. Попри всю свою своєрідність діяльність людського індивіда являє собою систему, включену в систему відносин суспільства. Поза цими відносинами людська діяльність не існує.

45.Фактори ефективності діяльності.

Сукупність факторів, які зумовлюють ефективність діяльності, що можна стосовно людини поділити на зовнішні та внутрішні (чи - об'єктивні та суб'єктивні).

До зовнішніх факторів відносяться:

♦ умови виконання діяльності людини (фізико-хімічні, технологічні, інформаційні тощо);

♦ вид, характер та величина навантаження;

♦ психологічний клімат;

♦ соціально-побутові умови.

До внутрішніх.

♦ професійна кваліфікація та досвід людини;

♦ її особистісні особливості, особливості окремих психічних функцій, нейродинамічних якостей;

♦ емоційні та вольові компоненти, самоконтроль;

♦ стан та працездатність людини під час виконання діяльності;

♦ загальні та професійні інтереси людини, її світогляд, переконання й установки, життєвий досвід;

♦ рівень мотивації до діяльності;

♦ задоволеність роботою тощо.