- •1. Предмет та завдання психофізіології.
- •2. Психофізіологічна проблема
- •3. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Проблема активності.
- •Проблема вибірковості.
- •Проблема змістовності.
- •4. Методи психофізіологічних досліджень
- •Реєстрація реакції очей
- •Реєстрація електричної активності шкіри
- •Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •5. Загальні властивості сенсорних процесів.
- •6. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем
- •7. Сенсорна система зору
- •8. Сенсорна система слуху
- •9. Вестибулярна система
- •10. Сенсорна система шкірної чутливості
- •11. Сенсорна система кістково-м’язового апарату
- •12. Сенсорна система смаку
- •13. Нюхова сенсорна система
- •14. Психофізіологія уваги
- •15. Психофізіологія пам’яті
- •16. Психофізіологія мовлення
- •17. Психофізіологія мислення
- •18. Поняття, класифікація та функції емоцій
- •19. Теорії емоцій
- •20.Індикатори емоцій
- •21.Психофізіологічні механізми емоцій
- •22.Поняття свідомості
- •23.Теорії свідомості
- •24. Психофізіологічні механізми свідомості
- •25. Сон і його види
- •26. Теорії сну
- •27. Стадії сну
- •28. Сновидіння
- •29. Значення сну і потреба в ньому
- •30. Поняття рухової діяльності
- •31. Будова опорно-рухового апарату
- •32. Класифікація рухів
- •33. Організація рухової системи
- •34. Система управління рухами (за м.О. Бернштейном)
- •35. Схема управління руховою діяльністю (за о.Р. Малхазовим)
- •36. Опанування руховою діяльністю
- •37.Поняття та основні положення системного підходу
- •38.Концепція системного підходу б.Ф. Ломова
- •39.Теорія функціональних систем п.К. Анохіна
- •40.Людина як цілісна біопсихосоціальна система
- •. 41.Поняття діяльності.
- •42.Види і структура діяльності
- •43.Загальна характеристика діяльності.
- •44.Закономірності діяльності.
- •45.Фактори ефективності діяльності.
- •46.Працездатність та фактори, від яких вона залежить.
- •47.Психофізіологія професійної діяльності.
- •48.Поняття стану людини.
- •49.Психічний стан.
- •50.Функціональний стан.
- •51.Психофізіологічний стан.
- •52.Негативні стани.
- •53.Загальний адаптаційний синдром та його стадії.
- •54.Стомлення та перевтома.
- •55. Загальні уяви про адаптацію
- •56. Види адаптації
- •57. Загальні закономірності адаптації
- •58. "Ціна" адаптації та дезадаптація
- •59. Адаптивність та адаптаційні можливості
- •60. Поняття психофізіологічного забезпечення діяльності
- •61. Психофізіологічний відбір
- •62. Принципи та зміст алгоритму психофізіологічного забезпечення діяльності
- •63. Дослідницькі методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •64. Оптимізаційні методи психофізіологічного забезпечення діяльності
- •65.Взаємодія сенсорних систем.
- •66.Впізнання образів.
- •67.Кодування інформації в сенсорних системах.
- •68.Адаптація сенсорної системи.
- •69.Пропріоцепція.
- •70. Координація рухів
- •71. Схема тіла та система внутрішнього уявлення.
- •72. Розвиток базисних емоцій в раньому онтогенезі.
- •73. Роль автономної (вегетативної) нервової системи в розвитку емоцій.
- •74. Нейроанатомічна та функціональна організація механізмів емоцій
- •75. Визначення стресу, стресорів, стресової реакції та дистресу.
- •76. Феномен психологічного захисту.
- •77. Дистрес та хвороби
- •78. Свідоме керування рівнем стресу.
- •79. Історія розвитку психофізіології.
- •80. Електроенцефалографія як метод дослідження в психофізіології.
- •81. Метод викликаних потенціалів.
- •82. Реєстрація електричної активності шкіри
- •83. Реєстрація показників серцево-судинної системи
- •84. Реєстрація реакції очей
- •85. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •86. Самооцінка психофізіологічного стану.
- •87. Психофізіологічна концепція і.М.Сєченова.
- •88. Психофізіологічна концепція і.П.Павлова.
- •89. Механізм бінокулярного зору.
- •90. Аномалії рефракції ока – короткозорість та далекозорість.
21.Психофізіологічні механізми емоцій
Виникнення і протікання емоцій тісно пов'язане з діяльністю різних модулюючих систем мозку. Вважається, що основну роль у цьому відіграє лімбічна система.
Основу лімбічної системи складає так зване "коло Папеца". Ідея про існування в мозку особливої системи, відповідальної за емоції, була висловлена в 1937 р. американським невропатологом Дж. Папецом. Він припустив, що єдину систему керування емоціями у певній послідовності утворюють такі структури мозку: (1) гіпоталамус - (2) передньовентрикулярне ядро таламуса - (3) поясна звивина - (4) гіпокамп - (5) мамілярні тіла - (1) гіпоталамус.
На думку Дж. Папеца, будь-яка аферентація, що надходить у таламус, поділяється на три потоки: рухи, думки і почуття. Потік "почуттів" циркулює по вищевказаному "емоційну колу", створюючи фізіологічну основу емоційних переживань. Так, гіпоталамус забезпечує вираз емоцій і паралельно передає інформацію в таламус. Звідтіля вона надходить у поясну звивину, що є механізмом усвідомлення емоційних переживань. Гіпокамп, одержуючи сигнали від поясної звивини, здійснює інтеграцію цих та інших сигналів і далі передає інформацію до мамілярних тілець й гіпоталамуса. Результатом замикання цього кола є інтеграція суб'єктивно пережитої емоції на рівні кори мозку з "емоційними" керуючими командами гіпоталамуса.
До лімбічної системи, крім кола Папеца, також відносяться: мигдалеподібне тіло, нюхова луковиця, тракт і горбок, переднє і неспецифічне ядра таламуса, ретикулярна формація стовбура мозку, її центральною частиною є гіпокамп. Лімбічна система бере участь у запуску переважно тих емоційних реакцій, що вже апробовані в ході життєвого досвіду. Нервові сигнали, що надходять від усіх органів чуття, передаються по нервових шляхах стовбура мозку в кору, проходять через одну чи декілька лімбічних структур - мигдалину, гіпокамп чи частину гіпоталамуса. Сигнали, що виходять від кори, теж проходять через ці структури. Різні відділи лімбічної системи по-різному відповідають за формування емоцій.
Важливу роль у забезпеченні емоцій відіграє ретикулярна формація, волокна від нейронів якої йдуть у різні області кори великих півкуль. Більшість цих нейронів неспецифічні (можуть відповідати на різні за модальністю види стимулів) і передають сигнали від усіх органів чуття до структур лімбічної системи і кори великих півкуль. Деякі ділянки ретикулярної формації мають більш спеціалізовані функції. Наприклад, така частина ретикулярної формації, як "блакитна пляма" пов'язується із пробудженням емоцій. Інша її частина - "чорна субстанція" пов'язана з виділенням дофаміну, що сприяє виникненню приємних відчуттів.
З усіх відділів кори мозку у найбільшій мірі пов'язані з виникненням і усвідомленням емоційних переживань лобові частки. До них йдуть прямі нейронні шляхи від таламуса, ретикулярної формації й інших структур лімбічної системи. Різні травматичні ушкодження лобових часток мозку часто призводять до зміни в людини настрою (від ейфорії до депресії), порушення орієнтації в навколишньому середовищі, пов'язаної з втратою здатності до планування. Іноді зміни поведінки нагадують психопатичну поведінку (нестриманість у поведінці і мові, відсутність сприйнятливості до соціальних сигналів).
З активністю тім'яноскроневих відділів правої півкулі пов'язують інтенсивність емоційної напруги (безвідносно до її знаку), що надалі виявляється вже у вегетативних зрушеннях.
Система позитивного підкріплення (задоволення), згідно із сучасними уявленнями, включає ядра септума, глибокі шари мозочка і дорзо-латеральні області мигдалини. А система негативного підкріплення (покарання) - гіпокамп, медіальні ядра мигдалини, ядра глибоких шарів мозочка (в області палеоцере-белума) області покришки середнього мозку і поясну кору.
Формування і прояв емоцій також пов'язані із функціональною асиметрією головного мозку.
Емоційний стан людини сильніше відбивається на міміці лівої половини обличчя, що говорить про переважну активність правої півкулі. Сприйняття емоційних сигналів переважно знаходиться під контролем правої півкулі (її центральної скроневої області). Вважається, що ліва половина обличчя в більшому ступені відбиває негативні, права - позитивні емоції.
Права фронтальна кора переважно пов'язана з прагматичною інформацією, необхідною для задоволення потреби (яка здобута раніше і зберігається в пам'яті), а ліва фронтальна кора - з інформацією, наявною на даний момент (такою, що надійшла нещодавно). Більш емоціогенною є права півкуля. Вона переважно пов'язана із проявом негативних емоцій. Прояв позитивних емоцій більше пов'язаний із роботою лівої півкулі.
