65.Взаємодія сенсорних систем.

Взаємодія сенсорних систем може проявлятися на різних рівнях

Латентний час виникнення відчуттів визначається латентним періодом збудження рецепторів і часом, необхідним для переходу збудження з одного нейрона на інший в синапсах, часом порушення ретикулярної формації та генералізації збудження в корі великих півкуль. Збереження на деякий період відчуттів після виключення подразника пояснюється явищем післядії в ЦНС - в основному циркуляцією збудження (докладніше див розділ 4.6).

Так, зорове відчуття не виникає і не зникає миттєво. Латентний період зорового відчуття дорівнює 0,1 с, час післядії - 0,05 с. Швидко наступні один за одним світлові подразнення (миготіння) можуть давати відчуття неперервного світла (феномен «злиття миготіння»). Максимальна частота спалахів світла, які сприймаються ще роздільно, називається критичною частотою миготіння. Вона тим більше, чим сильніше яскравість стимулу і вище збудливість ЦНС, і становить близько 20 мигтіння в секунду. Поряд з цим, якщо два нерухомих стимулу послідовно з інтервалом 20-200 мс проектувати на різні ділянки сітківки, виникає відчуття руху об'єкта. Це явище отримало назву «фі-феномен». Такий ефект спостерігається навіть в тому випадку, коли один стимул дещо відрізняється за формою від іншого. Ці два феномени: «злиття миготіння» і «фі-феномен» - лежать в основі кінематографії. У силу інерційності сприйняття зорове відчуття від одного кадру триває до появи іншого, від чого і виникає ілюзія безперервного руху. Зазвичай такий ефект виникає при швидкому послідовному пред'явленні нерухомих зображень на екрані зі швидкістю 18-24 кадру в секунду.

В. домінантні взаємодії сенсорних систем можуть виявлятися у вигляді впливу порушення однієї системи на стан збудливості інший. Наприклад, прослуховування музики здатне викликати знеболювання при стоматологічних процедур (аудіо-аналгезії). Шум погіршує зорове сприйняття, яскраве світло підвищує сприйняття гучності звуку. Взаємодія сенсорних систем може проявлятися на різних рівнях. Особливо велику роль в цьому відіграють ретикулярна формація, кора великого мозку. Багато нейрони кори мають здатність відповідати на складні комбінації сигналів різної якості (виду), що дуже важливо для пізнання навколишнього середовища та оцінки нових подразників.

Г. Аналізаторів декілька, і вони доповнюють один одного при оцінці предметів, явищ. Завдяки спільній діяльності зовнішніх аналізаторів в процесі пізнання формується образне, цілісне уявлення про предмети і явища зовнішнього світу. Наприклад, якість часточки лимона ми оцінюємо за допомогою зорового, нюхового, тактильного і смакової аналізаторів. При цьому формується уявлення як про окремі якості - кольорі, консистенції, запаху, смаку, так і про властивості об'єкта в цілому, тобто створюється певний цілісний образ сприйманого об'єкта. Доповнення аналізаторами один одного при оцінці явищ і предметів лежить також в основі компенсації порушених функцій при втраті одного з аналізаторів. Наприклад, у сліпих підвищується чутливість слухового аналізатора. Такі люди можуть визначити місце розташування великих предметів і обійти їх, якщо немає сторонніх шумів. Це здійснюється за рахунок відбиття звукових хвиль від знаходиться попереду предмета. Американські дослідники спостерігали за сліпим людиною, яка досить точно визначав місце розташування великої картонної платівки. Коли випробуваному заліпили вуха воском, він не зміг більше визначати місце розташування бар'єру у вигляді картону.

А. Поняття. Кодування - процес перетворення інформації в умовну форму (код), зручну для передачі по каналу зв'язку. Будь-яке перетворення інформації у відділах аналізатора є кодуванням. Так, у слуховому аналізаторі механічне коливання перетинки та інших звукопровідних елементів на першому етапі перетвориться в рецепторний потенціал, останній забезпечує виділення медіатора в синаптичну щілину і виникнення генераторного потенціалу, в результаті дії якого в афферентной волокні виникає нервовий імпульс.