66.Впізнання образів.

Це кінцева і найбільш складна операція сенсорної системи . Вона полягає у віднесенні образу до того чи іншого класу об'єктів , з якими раніше зустрічався організм , тобто в класифікації образів. Синтезуючи сигнали від нейронів -детекторів , вищий відділ сенсорної системи формує « образ» подразника і порівнює його з безліччю образів , що зберігаються в пам'яті. Впізнання завершується прийняттям рішення про те, з яким об'єктом або ситуацією зустрівся організм. У результаті цього відбувається сприйняття , тобто ми усвідомлюємо , чиє обличчя бачимо перед собою , кого чуємо , який запах відчуваємо . Нейрофізіологічні механізми впізнання сенсорних образів досліджені поки недостатньо.

Впізнання часто відбувається незалежно від мінливості сигналу. Ми надійно впізнаємо , наприклад , предмети при різній їх освітленості , забарвленням , розмірі , ракурсі , орієнтації та положенні в поле зору. Це означає , що сенсорна система формує незалежний від змін ряду ознак сигналу ( інваріантний до цих змін ) сенсорний образ.

При упізнанні сенсорних образів можливі помилки. Особливу групу таких помилок складають так звані « сенсорні ілюзії». Вони засновані на деяких побічних ефектах взаємодії нейронів, що у обробці сигналів , і призводять до спотвореної оцінці образу в цілому або окремих його характеристик (розмір , співвідношення частин тощо) .

67.Кодування інформації в сенсорних системах.

Кодуванням називають скоєне за певними правилами перетворення інформації в умовну форму - код . У сенсорній системі сигнали кодуються двійковим кодом , тобто наявністю або відсутністю електричного імпульсу в той чи інший момент часу [ Сомьен , 1975 ] . Такий спосіб кодування вкрай простий і стійкий до перешкод. Інформація про подразнення і його параметрах передається у вигляді окремих імпульсів , а також груп , або « пачок » імпульсів. Амплітуда , тривалість і форма кожного імпульсу однакові, але кількість імпульсів у пачці , частота їх проходження , тривалість пачок і інтервалів між ними , а також тимчасової «малюнок» ( pattern ) пачки різні і залежать від характеристик стимулу. Сенсорна інформація кодується також числом одночасно збуджених нейронів і їх розташуванням в нейронном шарі.

Особливості кодування в сенсорних системах . На відміну від телефонних чи телевізійних кодів , які декодуються відновленням первісного повідомлення в початковому вигляді , в сенсорній системі подібного декодування не відбувається. Ще одна важлива особливість нервового кодування - множинність і перекриття кодів . Так , для одного і того ж властивості сигналу ( наприклад , його інтенсивності) сенсорна система використовує кілька кодів : частота і кількість імпульсів у пачці , число збуджених нейронів і їх локалізація в шарі.

У корі мозку сигнали кодуються також послідовністю включення паралельно працюючих нейронних каналів , синхронністю ритмічних імпульсних розрядів збуджених нейронів , зміною їх числа. У корі одним з основних використовуваних способів стає позиційне кодування . Воно полягає в тому , що якийсь ознака подразника викликає збудження певного нейрона або невеликої групи нейронів , розташованих в певному місці нейронного шару. Наприклад , збудження невеликої локальної групи нейронів зорової кори означає , що в певній частині поля зору з'явилася світлова смужка певного розміру і орієнтації . Збудження певних нейронів скроневої кори сигналізує про появу в полі зору знайомого обличчя . Для периферичних відділів сенсорної системи типово тимчасове кодування ознак подразника , а на вищих рівнях відбувається перехід до переважно просторовому (в основному позиційному ) коду.