Особливості планування навчального процесу з другої іноземної мови

Викладання другої іноземної мови у вищій школі носить комплексний характер, тобто оволодіння фонетичним, граматичним та лексичним матеріалом має місце в рамках заняття з практики усного та писемного мовлення. При такій організації навчального процесу викладач передбачає спеціальні етапи роботи над аспектами мови, які логічно включаються в заняття. Така часткова аспектизація за умов комплексного викладання дає можливість забезпечити глибоке засвоєння студентами мовного матеріалу в системі та сприяти практичному оволодінню ним.

Крім того, початковий період навчання другої іноземної мови складає вступний фонетичний курс, змістом якого є постановка основ вимови як бази для оволодіння іноземною мовою. Формування слухо-вимовних навичок здійснюється на невеликому за обсягом лексико-граматичному матеріалі паралельно з формуванням навичок вживання його в усному та писемному мовленні.

Робота над вимовою не обмежується вступним фонетичним курсом, вона продовжується до кінця курсу навчання, домінуючи, безумовно, протягом першого року навчання, що пояснюється необхідністю підтримувати та удосконалювати коректність вимови студентів.

Метою основного періоду навчання є формування навичок та вмінь практичного володіння іноземною мовою при поступовому розширенні мовного мінімуму, визначеного програмою з іноземної мови.

Визначені характеристики викладання другої іноземної мови зумовлюють певні особливості планування навчального процесу, які стосуються значною мірою планування практичних занять, зокрема таких його компонентів, як “подача нового матеріалу” та “тренування у спілкуванні”.

Розглянемо методичний зміст цих компонентів стосовно таких аспектів, як “практична фонетика” та “практична граматика”.

Фонетичний матеріал може бути представлений звуками, звукосполученнями, словесним наголосом та інтонаційними моделями.

При подачі нових звуків/звукосполучень слід передбачити показ та пояснення артикуляції звуків, дихальні вправи та артикуляційну гімнастику. При поясненні слід виходити з порівняння з рідною та з першою іноземною мовами, що полегшить засвоєння та дозволить запобігти помилок.

Робота над фонемним складом мови полягає в інтенсивному тренуванні студентів у сприйманні та артикулюванні звуків ізольовано та в різних позиційних умовах у слові, фразі, тексті, оскільки вимова певного звуку залежить від звуків, що його оточують, словесного наголосу та інтонації.

Опрацьовуючи артикуляцію звуків у різних фонетичних контекстах, слід звернути увагу на словесний наголос (головний, другорядний, два головні).

При роботі над артикуляцією звуків використовуються переважно некомунікативні, а також умовно-комунікативні вправи.

З метою попередження помилок в артикуляції звуків доцільно використовувати аналіз їхнього походження та проводити спеціальні тренувальні вправи на їх запобігання.

Подача нової інтонаційної моделі здійснюється у контексті, який визначає тон, фразовий і логічний наголос, темп та ритм мовлення. Для цього необхідно використовувати діалоги-еталони, начитані носіями мови. Їх прослуховування супроводжується поясненням студентами комунікативної функції інтонаційної моделі.

Контекстуальними мають бути і вправи на засвоєння інтонаційної моделі. Метою вправляння є формування навичок інтонаційно-синтагматичного членування мовлення та інтонаційного слуху. Вправи полягають у багаторазовому прослуховуванні та відтворенні фонетичних еталонів шляхом їх імітації, підстановки, трансформації тощо на рівні фрази, понадфразової єдності та тексту. Вони мають умовно-комунікативний характер, оскільки інтонація є носієм комунікативної функції: вона є виразником певних комунікативних намірів тих, хто спілкується.

При розробці фонетичних вправ слід приділити увагу відбору цінного за змістом мовленнєвого матеріалу: поезій, пісень, афоризмів, приказок та прислів’їв, а також фрагментів художніх творів. Їх використання, зокрема зразків поетичного слова, сприяє розвитку у студентів виразності мовлення. Привабливим для студентів буде і використання іноземної мови в школі.

Слід пам’ятати, що фонематичні навички мають тенденцію до швидкого руйнування, деавтоматизації у позамовному середовищі під впливом рідномовних навичок. Тому після вступного фонетичного курсу протягом основного періоду навчання доцільно провести роботу на підтримання та удосконалення сформованих вимовних навичок, яка органічно поєднується з процесом формування усно- і писемномовленнєвих навичок та вмінь у студентів . До типових видів тренувальної фонетичної роботи під час основного періоду навчання можна віднести фонетичну зарядку, фонетичне опрацювання нового лексико-граматичного матеріалу, читання вголос (при формуванні технічних навичок читання), опрацювання інтонаційного оформлення діалогічного та монологічного мовлення (наприклад, попереднє засвоєння реплік з повними модально-емоційними значеннями, що виражають радість, задоволення, докір, сумнів тощо).

Граматичний матеріал представлений структурами граматичного мінімуму, визначеного програмою.

Змістом роботи з граматичним матеріалом має бути тренування студентів у вживанні граматичних структур у мовленні за умов глибокого осмислення і розуміння ними суті граматичного явища.

Подачу нового граматичного матеріалу необхідно здійснювати в контексті, що пред’являється усно чи в друкованій формі. За допомогою контексту (діалогічного чи монологічного тексту) студенти знайомляться з формою, значенням та вживанням граматичної структури. Головним при ознайомленні з граматичною структурою є стимулювання студентів до активного спостереження та аналізу явища, що вивчається. У процесі роботи слід вимагати від студентів досить точних та повних пояснень як форми, так і граматичного значення структури, що буде сприяти формуванню у них професійних умінь. Подачу нової граматичної структури завершує опрацювання її вимови шляхом імітації.

Тренування у вживанні граматичного матеріалу в усному та писемному мовленні має метою формування рецептивних та репродуктивних мовленнєвих навичок. Отже тут повинні переважати умовно-комунікативні вправи, що навчають висловлюванню власних думок у зв’язку з певною ситуацією спілкування. Некомунікативні (формальні, мовні) вправи, спрямовані на стереотипізацію форми, займають другорядне місце.

При організації тренувальної роботи слід дотримуватись послідовності: від вживання граматичної структури у фразі до її вживання у понадфразовій єдності, від імітативного відтворення граматичної структури до самостійного її вживання в мовленні.

Для навчання граматики в методиці використовуються вправи в імітації граматичної структури (проговорювання у фразі та в невеликих контекстах), у зміненні граматичної структури (трансформація, доповнення, відновлення, переклад з рідної мови на іноземну, виправлення смислових помилок), у комбінуванні граматичних структур (об’єднання у монологічну чи діалогічну єдність).

У процесі оволодіння граматикою доцільно періодично і регулярно проводити систематизацію та узагальнення вивченого матеріалу в міру його накопичення.

Вивчення кожного розділу граматики потрібно завершити контролем. З метою контролю використовуються усні та письмові контрольні вправи, які мають перевіряти рівень сформованості граматичних навичок в аудіюванні, читанні та письмі.

Враховуючи вищевикладене та положення, на яких базується планування заняття, описані в попередньому розділі, можна запропонувати такі схеми плану заняття з другої іноземної мови.

Схема плану заняття з другої іноземної мови з домінантою “тренування у спілкуванні”

• Початок заняття

• Мовленнєва та/або фонетична зарядка

• Тренування у використанні відомого навчального матеріалу у спілкуванні

• Подача нового навчального матеріалу

• Тренування у використанні нового навчального матеріалу у спілкуванні

• Практика у спілкуванні

• Завершення заняття

Схема плану заняття з другої іноземної мови з домінантою

“практика у спілкуванні”

• Початок заняття

• Мовленнєва та/або фонетична зарядка

• Тренування у використанні відомого навчального матеріалу у спілкуванні

• Систематизація навчального матеріалу

• Практика в усному спілкуванні

• Практика в писемному спілкуванні

• Завершення заняття