V. Домашне завдання

Домашнє завдання має випливати із самого змісту заняття і ніколи не даватися поспіхом, в останній момент, коли вже дзвенить дзвоник, а студенти збирають речі. Цей компонент зовсім не обов’язково давати наприкінці заняття. На занятті з домінантою “тренування у спілкуванні” подачу домашнього завдання можна здійснити після закінчення основного етапу – тренування у спілкуванні. Воно обов’язково має включати письмові вправи таких типів, які усно виконувалися в класі, а також усні фоновправи, подібні до тих, що виконувалися на занятті під керівництвом викладача. Крім того, до домашнього завдання можна включити й деякі некомунікативні вправи, наприклад, на вставку ЛО у пропуски в реченнях (таких вправ дуже багато у вітчизняних і зарубіжних підручниках з іноземних мов).

Якщо тренування у спілкуванні на Вашому занятті вийшло на понадфразовий рівень, доцільно загадати студентам написати невелике монологічне висловлювання відповідно запропонованій викладачем/ включеною до підручника ситуацією. Щодо громіздких вправ на переклад з рідної мови на іноземну, то тут слід пам’ятати, що переклад містить багато “підводних камінь”, особливо у випадку перекладу ізольованих речень, що не пов’язані єдиним сюжетом або ситуацією спілкування. Магістрант – практикант не є повновладним “господарем” у групі, викладач може наполягати на виконанні всіх перекладних вправ підручника. У цьому випадку магістранту рекомендується зробити частину перекладної вправи в класі, щоб побачити, наскільки студенти справляються з нею. А при її перевірці на наступному занятті не робити це усно, а дати студентам ключ у формі роздавального матеріалу і перевіряти лише ті “спірні” речення, де рішення студентів не співпадає з Вашим. У такий спосіб Ви зекономите багато часу.

Крім вправ на тренування у спілкуванні, про що йшлося вище, студентам обов’язково слід дати завдання на читання певного тексту, розуміння якого буде перевірене в аудиторії, а також певне завдання на слухання або слухання та імітацію автентичної фонограми, пересвідчившись, що така фонограма є у фонозалі. Звичайно, не слід перевантажувати студентів домашнім завданням, але не слід давати їм “розслаблятися”, бо робота над мовою має бути безперервною. Перевіряти домашнє завдання не обов’язково на початку заняття, а в тому його місці, де воно найбільш раціонально вплітатиметься у Ваш сценарій.

Vі. Завершення заняття

На завершальному етапі заняття, на який слід залишити не менше 5 хвилин, слід підвести підсумки заняття, зробити разом із студентами висновки про те, чого саме вони навчилися на даному занятті, які види і форми роботи їм найбільше сподобалися, оцінити роботу студентів ( у балах або вербально), аргументувати свої оцінки.

Схема плану-конспекту ходу заняття з домінантою “тренування у спілкуванні” наведено на стор. 23.

Заняття з домінантою “практика у спілкуванні”

Постійними компонентами заняття з домінантою “практика у спілкуванні” є початок заняття, практика у спілкуванні, подача та пояснення домашнього завдання; факультативним компонентом даного типу заняття може бути тренування у спілкуванні (вдосконалення мовленнєвих навичок), зумовлене необхідністю зняття мовних труднощів/актуалізацією мовних або мовленнєвих одиниць перед організацією спілкування у різних видах мовленнєвої діяльності (МД).

І. Початок заняття

Домінування практики у спілкуванні зумовлює доцільність проведення на початку заняття даного типу мовленнєвої зарядки. Вона може бути організована у формі обговорення актуальних/цікавих проблем, пов’язаних або не пов’язаних з темою заняття; огляду преси – тематичного або загального; повідомлення про події тощо. Зауважимо, що дана форма початку заняття, за умови її правильної організації, має великі можливості для розвитку професійно-методичних умінь студентів.

ІІ. Практика у спілкуванні

Основним завданням даного компонента заняття є розвиток умінь аудіювання (А), читання (Ч), говоріння у діалогічній формі (ДМ) і у монологічній формі (ММ) та письма (П), які складають змінні ланки у структурі заняття, оскільки не всі види МД одночасно є об’єктами навчання на кожному занятті.

Розвиток умінь аудіювання і читання

Організуючи роботу з розвитку А та Ч , слід пам’ятати про існування різних видів А – ознайомлювального і діяльнісного – та Ч – переглядового, ознайомлювального, вивчаючого, які відрізняються комунікативною установкою того, хто слухає/читає, повнотою і глибиною отриманої інформації, швидкістю протікання діяльності А/Ч.