- •Асистентської практики магістрантів Мета асистентської практики
- •Завдання асистентської практики:
- •Асистентська практика магістрантів передбачає:
- •Організація діяльності магістрантів-практикантів
- •Затверджую
- •Індивідуальний план роботи
- •Організаційні вміння:
- •Розвиваючо-виховні вміння:
- •Дослідницькі вміння:
- •Основні навчально-методичні вміння магістрантів-практикантів
- •Конструктивно-планувальні вміння:
- •Комунікативно-навчальні вміння:
- •Основні психолого-педагогічні вміння магістрантів-практикантів
- •Іі. Права та обов’язки магістранта-практиканта
- •Ііі.Обов’язки керівників асистентської практики
- •Іv. Навчально-виховна робота магістранта-практиканта
- •Планування заняття з іноземної мови Успішність планування практичних занять з іноземної мови зумовлена такими факторами:
- •Складання плану-конспекту окремого заняття
- •Заняття з домінантою «тренування у спілкуванні» (перша іноземна мова)
- •V. Домашне завдання
- •Vі. Завершення заняття
- •Заняття з домінантою “практика у спілкуванні”
- •Хід заняття
- •Особливості планування навчального процесу з другої іноземної мови
- •V. Методичний аналіз практичного заняття з іноземної мови
- •Порядок проведення аналізу заняття
- •VI. Психолого-педагогічний аналіз практичного заняття з іноземної мови
- •Vіi. Науково-дослідницька робота магістрантів-практикантів
- •Вивчення колективу академічної групи і написання її психолого-педагогічної характеристики
- •Орієнтовна схема вивчення колективу академгрупи і написання її психолого-педагогічної характеристики і. Загальні відомості про академічну групу
- •Іі. Характеристика психологічного клімату групи
- •Вимоги та критерії оцінювання магістрантів за підсумками асистентської практики
- •Критерії оцінки занять магістрантів-практикантів
- •Деталізовані критерії оцінювання результатів педагогічної та науково-асистентської практики
- •Vіі. Наукова та навчально-методична література у допомогу магістранту-практиканту
V. Домашне завдання
Домашнє завдання має випливати із самого змісту заняття і ніколи не даватися поспіхом, в останній момент, коли вже дзвенить дзвоник, а студенти збирають речі. Цей компонент зовсім не обов’язково давати наприкінці заняття. На занятті з домінантою “тренування у спілкуванні” подачу домашнього завдання можна здійснити після закінчення основного етапу – тренування у спілкуванні. Воно обов’язково має включати письмові вправи таких типів, які усно виконувалися в класі, а також усні фоновправи, подібні до тих, що виконувалися на занятті під керівництвом викладача. Крім того, до домашнього завдання можна включити й деякі некомунікативні вправи, наприклад, на вставку ЛО у пропуски в реченнях (таких вправ дуже багато у вітчизняних і зарубіжних підручниках з іноземних мов).
Якщо тренування у спілкуванні на Вашому занятті вийшло на понадфразовий рівень, доцільно загадати студентам написати невелике монологічне висловлювання відповідно запропонованій викладачем/ включеною до підручника ситуацією. Щодо громіздких вправ на переклад з рідної мови на іноземну, то тут слід пам’ятати, що переклад містить багато “підводних камінь”, особливо у випадку перекладу ізольованих речень, що не пов’язані єдиним сюжетом або ситуацією спілкування. Магістрант – практикант не є повновладним “господарем” у групі, викладач може наполягати на виконанні всіх перекладних вправ підручника. У цьому випадку магістранту рекомендується зробити частину перекладної вправи в класі, щоб побачити, наскільки студенти справляються з нею. А при її перевірці на наступному занятті не робити це усно, а дати студентам ключ у формі роздавального матеріалу і перевіряти лише ті “спірні” речення, де рішення студентів не співпадає з Вашим. У такий спосіб Ви зекономите багато часу.
Крім вправ на тренування у спілкуванні, про що йшлося вище, студентам обов’язково слід дати завдання на читання певного тексту, розуміння якого буде перевірене в аудиторії, а також певне завдання на слухання або слухання та імітацію автентичної фонограми, пересвідчившись, що така фонограма є у фонозалі. Звичайно, не слід перевантажувати студентів домашнім завданням, але не слід давати їм “розслаблятися”, бо робота над мовою має бути безперервною. Перевіряти домашнє завдання не обов’язково на початку заняття, а в тому його місці, де воно найбільш раціонально вплітатиметься у Ваш сценарій.
Vі. Завершення заняття
На завершальному етапі заняття, на який слід залишити не менше 5 хвилин, слід підвести підсумки заняття, зробити разом із студентами висновки про те, чого саме вони навчилися на даному занятті, які види і форми роботи їм найбільше сподобалися, оцінити роботу студентів ( у балах або вербально), аргументувати свої оцінки.
Схема плану-конспекту ходу заняття з домінантою “тренування у спілкуванні” наведено на стор. 23.
Заняття з домінантою “практика у спілкуванні”
Постійними компонентами заняття з домінантою “практика у спілкуванні” є початок заняття, практика у спілкуванні, подача та пояснення домашнього завдання; факультативним компонентом даного типу заняття може бути тренування у спілкуванні (вдосконалення мовленнєвих навичок), зумовлене необхідністю зняття мовних труднощів/актуалізацією мовних або мовленнєвих одиниць перед організацією спілкування у різних видах мовленнєвої діяльності (МД).
І. Початок заняття
Домінування практики у спілкуванні зумовлює доцільність проведення на початку заняття даного типу мовленнєвої зарядки. Вона може бути організована у формі обговорення актуальних/цікавих проблем, пов’язаних або не пов’язаних з темою заняття; огляду преси – тематичного або загального; повідомлення про події тощо. Зауважимо, що дана форма початку заняття, за умови її правильної організації, має великі можливості для розвитку професійно-методичних умінь студентів.
ІІ. Практика у спілкуванні
Основним завданням даного компонента заняття є розвиток умінь аудіювання (А), читання (Ч), говоріння у діалогічній формі (ДМ) і у монологічній формі (ММ) та письма (П), які складають змінні ланки у структурі заняття, оскільки не всі види МД одночасно є об’єктами навчання на кожному занятті.
Розвиток умінь аудіювання і читання
Організуючи роботу з розвитку А та Ч , слід пам’ятати про існування різних видів А – ознайомлювального і діяльнісного – та Ч – переглядового, ознайомлювального, вивчаючого, які відрізняються комунікативною установкою того, хто слухає/читає, повнотою і глибиною отриманої інформації, швидкістю протікання діяльності А/Ч.
