Розподіл продукції по зонам матриці бкг тов «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Сегмент	Вид продукції	Операційна стратегія
«Дикі кішки»	Озима пшениця, кукурудза на зерно, ріпак, цукровий буряк	підлягають спеціальному вивченню, щоб встановити, чи не зможуть вони при певних капіталовкладеннях перетворитися в „зірки” є необхідність проведення агресивної економічної політики
«Зірки»	Соя, ріпак	Це товари, які приносять найбільші прибутки
«Дійні корови»	ВРХ	необхідний твердий контроль капіталовкладень, а кошти, отримані від господарської діяльності, недоцільно спрямовувати на розширення виробництва. Надлишок коштів від продажу варто передавати під контроль вищого керівництва з метою їх використання на інших ділянках діяльності.
«Собаки»	Ярий ячмінь	позбавлятися від даних видів продукції, якщо немає вагомих причин для того, щоб їх зберегти.

Аналізуючи результати досліджень проведені за допомогою побудови матриці Бостонської колегіальної групи, бачимо, що більша частка продукції ТОВ «Кищенці» має середній темп росту ринку і знаходиться в зоні «Дикі кішки».

Диверсифікація виробництва — це одночасний розвиток декількох, не пов'язаних один з одним видів виробництва продукції. Диверсифікація є інструментом зниження існуючих ризиків. Як правило, природно-кліматичні умови та ринкові ризики мають різнонаправлений вплив на виробництво різних видів сільськогосподарської продукції і, відповідно, їх негативний вплив на одних напрямках компенсується позитивним в інших. Основна причина диверсифікації — прагнення підприємства зменшити залежність від вузької товарної номенклатури. За теорією життєвого циклу товару, будь-який товар рано чи пізно вступить у стадію спаду. Це призведе до старіння товару, зниження попиту на нього, і як результат — зниження прибутку і рентабельності діяльності підприємства. Тому, щоб зменшити ризик від діяльності в одній галузі, підприємства диверсифікують свою діяльність, тобто входять у нові для них сфери бізнесу.

Економічна енциклопедія визначає диверсифікацію, як «розширення номенклатури продукції, що її виробляють окремі фірми та об'єднання».

Можна визначити основних чотири види диверсифікації:

• концентрична — виробництво нових видів продукції, при незмінній сировині, технології та ресурсах;

• корпоративна — створення принципово нових видів продукції;

• вертикальна — організація виробництва такої продукції, що передбачає закінчений цикл «виробник – кінцевий споживач»;

• горизонтальна — виробництво таких видів продукції, які можуть споживатися самим підприємством і це потребує зміни технології виробництва.

Диверсифікація виробництва в сільському господарстві, з огляду на специфіку даної галузі, має свої істотні особливості. Що зумовлює необхідність застосування принципово нового підходу до визначення її напрямів (форм) і видів порівняно з наведеними. Виділяють за критерієм сфери здійснення три форми диверсифікації: виробничу, фінансову і маркетингову.

• Виробнича диверсифікація — урізноманітнення на підприємстві видів виробництв, що забезпечують одержання різної продукції і розширення її асортименту.

• Фінансова диверсифікація — це урізноманітнення фінансової діяльності, яка досягається через здійснення підприємством різних видів коротко- і довгострокових фінансових вкладень.

• Маркетингова диверсифікація пов'язана із створенням підприємством власної торговельної мережі, розширення каналів збуту продукції, за діянням більшої кількості маркетингових важелів просування товару на ринок, організацією після продажного обслуговування проданих товарів. Можна виокремити два види виробничої диверсифікації: галузеву і продуктово-асортиментну.

• Галузева диверсифікація — це збільшення сукупності функціонуючих на підприємстві галузей, які на стадії виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції — кінцевого споживання, проміжної (насіння, корми) і сировини для промислової переробки — технологічно не пов'язані між собою.

• Продуктово-асортиментна диверсифікація — розширення на підприємстві асортименту продукції, яка виробляється за єдиною базовою технологією, одними і тими ж засобами виробництва, а також тим самим складом працівників, для яких не вимагається при здійсненні такого розширення набуття нових професійних навичок чи кардинального підвищення кваліфікації.

Слід зазначити, що диверсифікація діяльності виробників має ряд економічних і соціальних переваг — забезпечується більша зайнятість населення, реалізація широкого кола соціальних та матеріальних потреб громадян; відбувається перехід від односторонньої виробничої структури до багатопрофільного виробництва в результаті чого підприємства укрупнюються і перетворюються на багатогалузеві комплекси;стабілізація фінансової незалежності та підвищення прибутковості діяльності товаровиробників.

Враховуючи всі переваги диверсифікації, ми пропонуємо диверсифікувати виробництво у ТОВ «Кищенці», а саме впровадити біогазові установку метанового типу для виробництва біогазу та органічних добрив. Для реалізації цього рішення був розроблений бізнес-план (Додаток А).