3.3 Удосконалення управління виробництвом продукції тваринництва у тов «Кищенці» Маньківського району Черкаської області

Розвиток науково-технічного прогресу і соціально-економічні фактори неминуче сприяють концентрації виробництва галузі молочного скотарства і її переведення на промислову основу.

Рівень концентрації залежить від багатьох факторів, таких як врожайність кормових культур, собівартість кормової одиниці, продуктивність корів, ефективність доїльної установки, розвиток транспортних засобів і дорожньої мережі та інші.

У технологічному процесі тварини є основними засобами виробництва і мають бути високопродуктивними. У цих умовах повинен бути високий рівень племінної роботи, який забезпечує створення тварин з продуктивністю 6-7 тис. кг молока за рік і вище з високою якістю продукту. Це можливо здійснити при виконанні усього комплексу селекційно-племінної роботи і технології виробництва: вирощування здорового високопродуктивного молодняку, впровадження роздоювання корів, оцінки корів і бугаїв-плідників за якістю потомства [15].

Технологія інтенсивного виробництва продукції повинна бути забезпечена інтенсивним кормовиробництвом і організацією повноцінної годівлі тварин. Тому що реалізувати генетичний потенціал тварин можна лише при оптимальних умовах годівлі і утримання.

Важливого значення повинно надаватись вирощуванню молодняку. Для отримання здорового високопродуктивного молодняку необхідною умовою є випасання його на організованих культурних пасовищах.

Дослідження і практика підтверджують, що великі ферми, на яких застосовується комплексна механізація й автоматизація виробництва, більш ефективні ніж дрібні. При визначенні потужності ферми необхідно враховувати, що собівартість продукції починає зростати через збільшення транспортних витрат. Чим крупніша ферма, тим більші площі займають кормові сівозміни, збільшуються відстані перевезень, а отже і транспортні витрати. Тому визначають раціональні розміри ферм з допомогою розрахунків, за основний критерій беруть найменшу суму змінних витрат. Найбільше забезпечує високі техніко-економічні показники ферма на 400 корів.

Під кормовою базою розуміють склад, кількість і якість кормів, їх виробництво, заготівлю, зберігання і використання. Усі заходи щодо створення кормової бази об'єднують у систему кормовиробництва.

Ми пропонуємо удосконалити кормову базу ТОВ «Кищенці» за допомогою чіткого дотримання принципів її раціональної організації, основними з яких є:

• дотримання відповідності природно-економічним умовам раціональної спеціалізації підприємства;

• ефективне використання головного засобу виробництва – землі, раціональна організація посівного і лукопасовищного кормовиробництва;

• пропорційне співвідношення між кормовими ресурсами і перспективами ефективного розвитку галузей тваринництва відповідно до потреб господарства в їх продукції. План трансформації земельних угідь має передбачати поліпшення їх за допомогою системи організаційно-економічних заходів з метою забезпечення випереджаючих темпів зростання кормової бази темпам збільшення поголів'я тварин при досягненні їх продуктивності згідно з породними характеристиками;

• раціональне використання трудових ресурсів, засобів виробництва як у виробництві кормів, так і в галузях тваринництва. Дотримання цього принципу можливе при впровадженні прогресивних форм організації виробництва і праці, системи машин для забезпечення комплексної механізації виробничих процесів на всіх стадіях кормовиробництва;

• висока економічна ефективність при повному забезпеченні тваринництва високоякісними кормами і науково обґрунтованих нормативних витратах на одиницю продукції.

При організації кормової бази господарство має розраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не може виробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).

Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізовану галузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованими кадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).

Усі заходи щодо створення міцної кормової бази, як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва.

Система кормовиробництва — це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використання земельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використання кормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.

Для створення повноцінної стійкої кормової бази необхідно: 

• враховувати всі джерела надходження кормів, прагнути до раціонального використання земельного масиву господарства;

• щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістю забезпечували належну продуктивність  тварин відповідно до  їх породних можливостей;

• забезпечити високу продуктивність природних кормових угідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів, в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;

• раціонально використовувати супутню і побічну продукцію вирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;

• використовувати кормовиробництво як елемент науково обґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створення умов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсів господарства;

• прагнути до використання для годівлі тварин дешевих, але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.

Бажано віддавати перевагу найбільш продуктивним кормовим культурам. Раціональний варіант впровадження в господарстві міцної кормової бази в цілому визначають на основі її економічної оцінки за системою таких показників:

• загальна сума витрат і затрат людино-днів на 1 га кормової площі;

• виробництво продукції тваринництва на 1 га кормової площі, ц;

• собівартість 1 ц корм. од.;

• вартість валової продукції тваринництва з розрахунку на 1 грн. витрат.

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності виробництва тваринницької продукції є покращення його якості. Досвід щодо забезпечення якості продукції тваринництва, який накопичувався десятиріччями, у нинішніх умовах сільськогосподарські товаровиробники мають опанувати за короткий проміжок часу. Цього вимагають умови сьогодення, адже Україна послідовно інтегрується в європейське та міжнародне співтовариство. У зв’язку з цим перед виробниками тваринницької продукції і переробниками постають проблеми забезпечення конкурентоспроможної, безпечної та якісної продукції, розв’язання яких значною мірою залежить від ефективного застосування комплексної системи управління якості на підприємствах.

Передумовою високого рівня ефективності галузі тваринництва є використання у виробничому процесі високопородних тварин. Основним напрямом селекції у сучасному тваринництві слід вважати підвищення продуктивності існуючих порід і створення тварин, здатних до інтенсивного використання в умовах промислової технології.

Підвищення продуктивності тварин можливе шляхом поліпшення раціону годівлі худоби, ліквідації білкового дефіциту в кормах на основі удосконалення структури кормовиробництва, збільшення з раціонах тих видів кормів, які максимальною мірою сприяють зростанню виходу продукції в розрахунку на голову худоби і поліпшення її якості. Цей напрям також передбачає впровадження найбільш прогресивних методів збирання, зберігання і підготовки кормів до згодовування; збільшення виробництва і розробки досконаліших рецептів комбікормів для окремих статевовікових груп худоби; підвищення ефективності використання культурних пасовищ; обгрунтування режимів годівлі тварин на різних стадіях їх репродуктивного циклу.

http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/spec/80.pdf