4. Державне антициклічне регулювання

Антициклічне регулювання має довгу історію. Причому часто воно було та і продовжує бути суперечливим. Відомо, що концентруючи в своїх руках значну частину капітальних вкладів та впливаючи на приватні інвестиції податковою та кредитною політикою, держава може видозмінювати динаміку оновлення основного капіталу, впливаючи таким чином на економічний цикл.

Практично державне регулювання економічних циклів бере початок з 30-х років нинішнього століття. На перших порах процес втручання в цикл зводиться до регулювання сукупної пропозиції. Але, оскільки регулювати пропозицію досить складна річ, в зв’язку з тим, що вона концентрується головним чином в приватному секторі, головний акцент регулювання став зміщатися в сторону сукупного попиту. І це дійсно так, тому, що тут можливості значно більші, оскільки під контролем держави знаходиться бюджет і грошовий обіг. Від держави вимагається так стимулювати попит на засоби виробництва і предмети споживання, щоб підтягнути його до пропозиції, зрівняти ринок, а це дає змогу уникати спадів, надає економічному розвиткові більшу стійкість.

Головним способом антициклічного регулювання стає грошова політика. Здійснюючи її держава здійснює подвійний вплив на попит. По-перше, збільшуючи об’єм грошової маси в обігу, вона провокує інфляцію відкритого типу, ріст цін, що, в свою чергу стимулює попит. По-друге, нарощуючи пропозицію грошей, держава стимулює короткочасне зниження процентних ставок. Кредит стає дешевим, доступним для підприємців, які отримавши його, нарощують попит на засоби виробництва, а отримавши обладнання, устаткування можуть займатися виробництвом товарів для задоволення підвищеного попиту. Крім того, стає вигідніше тримати гроші не в банках, а купувати акції.

Важливим важелем державної політики щодо стабілізації економіки є державний кредит. Через зменшення або збільшення податкового пресу, держава стимулює, або обмежує виробництво. Цей важіль став в сучасних умовах домінуючим, оскільки інфляційний фактор, як стимулюючий, практично вичерпав себе.

Основні форми впливу на цикл через кредитно-податкову систему:

• стимулювання розвитку нових галузей і виробництв;

• стимулювання впровадження НТР у виробництво;

• підтримка тих галузей, які випускають замінники;

• диференційований підхід до оподаткування і надання кредитів по галузях виробництва тощо.

Найважливіші заходи антикризової політики держави

У фазі буму	У фазі депресії
Грошово-кредитна політика
Збільшення облікової ставки Продаж державних цінних паперів на відкритому ринку Підвищення норми обов’язкових банківських резервів	Зниження облікової ставки Купівля державних цінних паперів на відкритому ринку Зниження норми обов’язкових банківських резервів
Фіскальна політика
Скорочення витрат Держбюджету (профіцитний бюджет) Збільшення податкових ставок	Додаткові витрати Держбюджету (дефіцитний бюджет) Зменшення податкових ставок
Політика заробітної плати і тарифів
Зниження заробітної плати	Зростання заробітної плати
Політика державних інвестицій
Скорочення за кошти держави будівництва	Прискорення виконання інвестиційних програм