- •Тема 1. Вступ в економіку
- •Потреби й ресурси. Національна економіка та економічна система
- •Безмежність потреб і обмеженість ресурсів
- •Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні
- •Економічні системи як об’єкт макроекономіки
- •Предмет та функції макроекономіки
- •2.1. Предмет макроекономіки
- •Макроекономіка та стабілізаційна політика
- •Історія розвитку макроекономічної думки
- •Функції макроекономіки
- •Методи дослідження національної економіки
- •4. Макроекономіка та мікроекономіка
- •Тема 2. Макроекономічні показники
- •Макроекономіка і система показників
- •Валовий внутрішній продукт як основний показник системи рахунків
- •Методи розрахунку ввп, внп
- •Чистий національний продукт. Національний доход
- •Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп
- •Тема 3. Сукупний попит і сукупна пропозиція
- •Сукупний попит і фактори, що його визначають
- •Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають
- •Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика
- •Тема 4.Макроекономічна нестабільність: цикли ділової активності та безробіття.
- •1. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань
- •2. Фази ділового циклу
- •3. Тривалість економічних циклів
- •4. Державне антициклічне регулювання
- •Найважливіші заходи антикризової політики держави
- •5.Суть проблеми зайнятості та види безробіття.
- •6. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
- •Тема 5. Інфляція, її суть і проблеми.
- •Суть та види інфляції
- •2. Причини інфляції. Рання крива Філіпса
- •Класифікація інфляції за джерелами її виникнення
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Шляхи виходу з інфляції
- •Модуль 2
- •Тема 6. Споживання, заощадження та інвестиції
- •1. Безподатковий дохід як основний фактор споживання та заощадження
- •Шкала споживання і заощадження
- •2. Інструментарій для аналізу споживання і заощадження
- •2.1. Графіки споживання та заощадження
- •2.2. Гранична схильність до споживання та заощадження
- •2.3. Середня схильність до споживання та заощадження
- •3. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4. Сукупний попит на інвестиції
- •5. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •6. Невідсоткові фактори сукупного попиту на інвестиції
- •Тема 7. Механізм фіскальної політики та управління державним боргом
- •Фінансова система, її суть та функції
- •Державний бюджет і його доходи
- •Державні видатки. Дефіцит бюджету
- •4. Джерела покриття дефіциту бюджету. Крива Лафера
- •Тема 8.Механізм грошово-кредитної політики.
- •1. Гроші та їхні функції
- •2. Пропозиція грошей. Вимірювання кількості грошей
- •3. Грошові системи та їх типи
- •4. Процентна ставка як ціна грошей
- •5. Сукупний попит на гроші
- •Тема 9. Механізм політики зайнятості та соціального захисту населення
- •1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •2. Погляд різних економічних шкіл на проблеми безробіття
- •3. Державне регулювання зайнятості
- •4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин
- •2. Порівняльні витрати і міжнародний обмін
- •Абсолютні та порівняльні переваги на виробництво товарів
- •3. Види міжнародних валютних систем та основні функції міжнародних фінансово-кредитних організацій.
- •4.Валютні курси та фактори, що впливають на їх зміну
- •Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти
- •5. 5. Провідні форми міжнародних економічних відносин.
4. Сукупний попит на інвестиції
Інвестиції – це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ.
Кожна країна намагається збільшити обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цього можна лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.
Інвестиції – це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвестиції розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів. У середньому 70% всіх інвестицій – це інвестиції в машини та устаткування, 25% - житлове будівництво і приблизно 5% - зміни в запасах.
Інвестиції в основний капітал – це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Інвестиції в житлове будівництво – це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла. Запаси – це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення – про від’ємні інвестиції.
Таким чином, і фірми, і домашні господарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.
Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.
Як зазначалося, загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони розподіляються на дві групи: одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, інша – на відшкодування його зношення, тобто є амортизацією. Оскільки в кожному періоді знецінюється конкретна частка капіталу, формулу валових інвестицій можна записати так:
(15.)
де ВІ – валові інвестиції;
ЧІ – чисті інвестиції;
dK = A;
d – коефіцієнт амортизації;
К – вартість об’єктів основного капіталу;
t – поточний рік.
При цьому
(16.)
З формул (15.) та (16.) можна вивести таку залежність:
(17.)
Рівняння (17.) є базовим для визначення потреби в валових інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.
Майже всі інвестиції здійснюються фірмами, а не домашніми господарствами. Але домашні господарства, приймаючи рішення про споживання і заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки, фірми ж звертаються на фінансові ринки за кредитами, використовуючи їх на інвестування.
Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домашнім господарствам перерозподіляти свої доходи в часі.
Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і відсоткової ставки (ВС).
Сутність впливу цих факторів на інвестиційний попит полягає у слідуючому.
По-перше, фірми інвестують з метою одержання чистого прибутку. Інвестиції будуть приносити чистий прибуток лише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат підприємство матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача. Запишемо рівняння:
(18.)
де ЧП – чистий прибуток;
ΔВВ – приріст валового випуску, викликаний чистими інвестиціями;
ΔПВ – приріст поточних витрат;
ΔПП – приріст податку на прибуток.
Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП). З урахуванням необхідності зростання капіталовіддачі можна записати формулу очікуваної норми чистого прибутку:
(19.)
Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що головним фактором мотивації до інвестування є рівень очікуваної норми чистого прибутку.
По-друге, інвестиційні витрати, пов’язані з джерелом їх фінансування. Досить поширеним джерелом фінансування інвестицій є банківський кредит. Тому важливу роль у динаміці інвестицій відіграє відсоткова ставка. Якщо очікувана норма чистого прибутку – це мета інвестування, то відсоткова ставка – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу. Для прийняття рішення інвестори зіставляють очікувану норму чистого прибутку і відсоткову ставку. Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чистого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо, навпаки, - інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.
У прийнятті інвестиційних рішень суттєву роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Номінальна ставка визначається в поточних цінах, реальна відсоткова ставка – це номінальна ставка скоригована з урахуванням інфляції.
Аби пояснити різницю між номінальною і реальною відсотковою ставками, розглянемо приклад. Припустимо, фірма приймає рішення інвестувати, для чого бере позику за умови номінальної ставки відсотка 9%. Це означає, що розмір боргу банку збільшується щорічно на 9%. Але якщо ціни зростають, припустимо, на 6% у рік, то гроші, які фірма повертає банку за кредит, щорічно втрачають 6% своєї вартості (знецінюються). З кожним роком борг фірми в грошовому вимірі зростає на 9%, але купівельна спроможність цих грошей на 6% щорічно падає. Реальна ставка відсотка, таким чином, дорівнює 3% - це різниця між номінальною відсотковою ставкою і темпом інфляції:
(20.)
де ВСр, ВСн – реальна і номінальна відсоткова ставки;
ТІ – темп інфляції, в %.
Зазначимо, що реальна відсоткова ставка вимірює дійсні витрати на одержання позики. Тому інвестиції залежать від реальної, а не від номінальної ставки відсотка.
Концепція реальної відсоткової ставки пояснює парадокс значних за обсягом інвестицій за умов високих номінальних відсоткових ставок і високих темпів інфляції: реальні ставки відсотка стають тоді низькими.
Зв’язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:
(21.)
Це рівняння показує, що інвестиції є функцією відсоткової ставки. Причому знак (-) означає, що між попитом на інвестиції і відсотковою ставкою існує обернена залежність.
Із зростанням реальної ставки відсотка попит на інвестиції скорочується тому, що вони стають дорожчими.
Графіки функції попиту на інвестиції залежить від розглянутих двох факторів – очікуваної норми чистого прибутку і реальної відсоткової ставки – зображені на рис. 5 і рис. 6, де ІПо – сукупний попит на інвестиції.
Рис. 5. Крива інвестиційного попиту Рис 6. Кр
в залежності від ОНЧП в залежності від відсоткової ставки
Із наведених графіків видно, що між інвестиційним попитом і очікуваною нормою чистого прибутку існує пряма залежність, а між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою – обернена.
