2.2. Гранична схильність до споживання та заощадження

У макроекономічному аналізі великого значення надають змінам у споживанні, які зумовлені змінами у величині доходу. Величину додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, називають граничною схильністю до споживання (МРС). Термін “граничний” означає додатковий, або приростковий. Отже, МРС – це відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни у величині доходу, яка спричинила цю зміну у споживанні:

(5.)

(6.)

Для обчислення граничної схильності до споживання звернімося до стовпців 1, 3 таблиці1. Якщо використовуваний дохід (ВД) становив 210 млрд. грн. (рядок 3) і доходи домогосподарств збільшилися на 10 млрд. грн., то він тепер дорівнює 220 млрд. грн. (рядок 4). Водночас споживання збільшилось із 208 млрд. (рядок 3) до 216 млрд. (рядок 4), тобто на 8 млрд. грн. Звідси можна обчислити, що МРС становить 8/10 від приросту доходу, або 0,8. Інакше кажучи, з кожної гривні додаткового доходу домогосподарства споживатимуть 80 коп.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне відображення – гранична схильність до заощадження, або МРS. Гранична схильність до заощадження (МРS) – це величина додаткового заощадження, що його спричиняє одна додаткова одиниця доходу, або це частка кожної додаткової одиниці доходу, що використовується на додаткове заощадження. Можна також сказати, що МРS – це відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни у доході, яка викликала цю зміну в заощадженні:

(7.)

(8.)

Обчислимо граничну схильність до заощадження на підставі даних таблиці 1. Якщо використовуваний дохід зросте з 240 до 250 млрд. грн. (стовпець 1), тобто на 10 млрд. грн., то заощадження – відповідно з 8 до 10 млрд. грн., на 2 млрд. грн. звідси заощадження становитимуть 2/10, або 1/5 приросту доходу. Інакше кажучи, МРS дорівнює 0,2.

Сума МРС і МРS для будь-якої зміни у використовуваному доході завжди дорівнює одиниці. Річ у тім, що приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження; та частка зміни у величині доходу, яка не споживається, скеровується, за означенням, на заощадження. Отже, спожита частка (МРС) і заощаджена частка (МРS) мають покривати весь приріст доходу.

(9.)

(10.)

У нашому прикладі: 0,8 + 0,2 = 1.

Гранична схильність до споживання – це числове значення нахилу функції споживання, а гранична схильність до заощадження – це числове значення нахилу функції заощадження.

2.3. Середня схильність до споживання та заощадження

В аналізі споживання і заощадження важливу роль відіграють такі показники, як середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження. Частку або відсоток, споживання у використовуваному доході називають середньою схильністю до споживання (АРС).

(11.)

Частку, або відсоток, заощадження у використовуваному доході називають середньою схильністю до заощадження (АРS).

(12.)

За рівня доходу у 250 млрд. грн. (рядок 7 таблиці 1) середня схильність до споживання становить 240:250, або 0,96, тоді як АРS – 10:250, або 0,04.

Між країнами існують великі відмінності в середній схильності до споживання. У групі розвинутих країн ці відмінності значно менші.

Висока середня схильність до споживання означає низьку середню схильність до заощадження. У перехідній економіці України ці показники ще не установлені.

Оскільки: БД = СВ + З, то ССС + ССЗ = 100 або 1,0.

Крім поточного доходу на споживання і заощадження впливає також довгостроковий доход. Практика показує, що споживачі обґрунтовують свої споживчі витрати, виходячи не тільки з поточного доходу, а й з урахуванням тих змін, які притаманні довгостроковому доходу. Для оцінки цього явища в економіці існують дві теорії: теорія постійного доходу та гіпотеза життєвого циклу.

Гіпотеза життєвого циклу ґрунтується на твердженні, що споживання в кожному періоді залежить не від поточного доходу, а від доходу протягом усього життя. Принциповим елементом гіпотези життєвого циклу є врахування змін, які постійно відбуваються в рівні доходу протягом усього життя людини. Тому і стратегія споживання і заощадження значною мірою залежить від стадії життєвого циклу людини.

У молоді роки доходи, як правило. Невеликі. Протягом трудового періоду доходи людей зростають і найбільші вони у зрілі роки. З’являється можливість заощаджувати. На момент виходу на пенсію трудовий доход стає рівним нулю і споживання забезпечується нагромадженими заощадженнями.

Світова статистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження – до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.

Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість в поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки, цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захищеності внесків від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”. Якщо в економіці діє “ефект заощадження”, то набувають чинності такі нерівності:

ССС > 1; ССЗ < 0;

ГСС > 1; ГСЗ<0.

Тобто за таких умов в економіці виникають чисті від’ємні заощадження.