2. Причини інфляції. Рання крива Філіпса

Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні (див. табл. 1.). Серед головних причин інфляції виділяють такі:

• зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту;

• дефіцит державного бюджету;

• мілітаризація економіки;

• монополії та необгрунтовані привілеї;

• особливості структури національної економіки та ін.

І. Однією із функцій центрального банку є постачання національної економіки потрібною кількістю грошей. Крім неї, центральний банк виконує низку інших функцій, що нерідко потребує збільшення обсягу грошової маси. Наприклад, щоб відвернути економічний спад, центральний банк проводить політику “дешевих грошей”, що збільшує кількість грошей в обігу і веде до інфляції. Інколи бувають випадки, коли центральний банк намагаючись прискорити розвиток національної економіки або маючи якусь іншу мету, невиправдано підвищує темпи зростання грошової маси, які перевершують темпи зростання національного продукту. В результаті ціни починають швидко зростати і розвивається інфляція. Загалом можна стверджувати: якщо центральний банк із певних причин (економічних чи політичних) швидко збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

ІІ. Часто причиною розвитку інфляції є перевищення державних видатків над податковими надходженнями. Якщо бюджет дефіцитний, то як його не фінансуй, інфляції не уникнути. Але швидкість розвитку інфляції значною мірою залежить від того, як покривається дефіцит бюджету – за рахунок позики, грошової емісії чи підвищення податків. Фінансування дефіциту бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. Фінансування дефіциту за рахунок позик у приватному секторі, зовнішніх запозичень чи підвищення податків індукує значно слабші й відкладені у часі інфляційні імпульси.

ІІІ. Важливим чинником підвищення інфляційного процесу є мілітаризація економіки.

1. Розвиток військового сектора часто є причиною бюджетного дефіциту, бо він фінансується із бюджету. А бюджетний дефіцит, як уже зазаначалось, неминуче веде до інфляції.

2. Крім того, військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції та індукує інфляцію. Ці ресурси можна використати для виробництва продукції мирного призначення.

3. Зайняті в військовому виробництві працівники збільшують сукупний попит на товари, не сприяючи зростанню пропозиції цих товарів.

ІУ. Ще однією причиною розвитку інфляції є монополії та необгрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити і утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричинюючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін. Крім того, ці структури, заглушаючи конкуренцію, сповільнюють реагування пропозиції на коливання попиту, що генерує інфляційні імпульси.

У. На думку багатьох економістів, однією з причин хронічної інфляції другої половини ХХ ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає внаслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції зростають і розвивається інфляція пропозиції.

VІ. Хоча основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є такі, що перебувають за її межами. Наприклад, інфляція переноситься каналами світової торгівлі. Зростання цін на сировину та енергоносії стимулює розвиток інфляції витрат. Скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, від’ємне сальдо платіжного балансу країни також спричиняють інфляцію.

Таблиця 1.