3. Методи дослідження національної економіки

Макроекономіка використовує широкий спектр методів, а саме:

• аналіз;

• синтез;

• індукцію;

• дедукцію;

• абстракцію;

• економіко-математичне моделювання.

Аналіз – це метод дослідження, при якому, об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо.

Синтез – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними.

Аналіз і синтез, як методи дослідження застосовуються в єдності.

Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного і випадкового.

Метод наукової абстракції користується двома основними прийомами – індукцією і дедукцією. Суть цього методу полягає в тому, що, досліджуючи певний економічний факт або процес, відділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових. У хаотичному нагромадження фактів економісти намагаються знайти певний порядок. Аби краще зрозуміти дійсність, вони абстрагуються, тобто умисно спрощують заплутані зв’язки, залишають поза увагою ті деталі, які вводять в оману.

Макроекономіка дає досить абстрактну картину національної економіки. Відтак дехто сприймає її висновки як щось непрактичне й нереалістичне.

Звідки беруться факти? Основну суму фактів, або економічної інформації, дає національна і міжнародна статистика. Нерідко використовують дані бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень тощо. Збирання фактів називають описовою або емпіричною, макроекономікою.

Пізнання зв’язків у національній економіці, виведення законів і теорій з фактів становить суть макроекономічного аналізу. При цьому економісти можуть іти як від теорії до фактів, так і від фактів до теорії. Виведення теорії з фактів називають індукцією, або індуктивним методом дослідження. Нагромадження фактів, їх систематизація та аналіз дають змогу сформулювати закон чи теорію, які відбивають закономірності функціонування національної економіки.

Узагальнення в макроекономіці також можна вивести за допомогою дедуктивного методу. Використовуючи логіку або інтуїцію, дослідник може сформулювати попередню неперевірену теорію, тобто гіпотезу. Для перевірки її правильності потрібно багаторазово дослідити відповідні факти. Гіпотеза, яку не підтверджують факти, неправильна. Але якщо навіть гіпотеза спростована й відхилена, вона має позитивне значення, бо вказує шлях, яким іти не треба.

Індукція й дедукція – це взаємодоповнювані, а не протилежні методи макроекономічного аналізу.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси а абстрактному та спрощеному вигляді.

4. Макроекономіка та мікроекономіка

Рівень макроекономічного аналізу відноситься до економіки як до єдиного цілого або до таких складових її основних підрозділів таких як домогосподарства, підприємства та держава, які розглядаються як сукупності.

Ми можемо для себе вважати зручним звести воєдино майже 18 млн. приватних підприємств нашої економіки і розглядати їх як одну єдину гігантську одиницю.

Вивчаючи агрегати, макроекономіка намагається намалювати загальну картину структури економіки і зв’язків між крупними агрегатами, що складають економіку в цілому.

Тому макроекономічні дослідження різних економічних проблем охоплюють аналіз таких величин, як загальний об’єм продукції, загальний рівень доходів, загальний рівень зайнятості, загальний обсяг витрат, загальний рівень цін і т.д. Тобто, макроекономіка вивчає не дерева, а ліс. Вона дає нам огляд економіки з висоти пташиного польоту.

Мікроекономіка. Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями. Коли економіст звертається до такого аналізу, він як би помістив економічну одиницю чи дуже маленьку частину економіки під мікроскоп і детально вивчає аспекти її функціонування. Тут ми оперуємо термінами: окрема галузь, домогосподарство, фірма – керуючись такими величинами як виробництво чи ціна окремого товару, чисельність працівників, зайнятих на одній фірмі, виручка чи доход окремої фірми і т.д.