Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики
1. Світове господарство як сукупність національних господарств світу.
Порівняльні витрати і міжнародний обмін.
3. Види міжнародних валютних систем та основні функції міжнародних фінансово-кредитних організації.
Валютні курси та фактори, що впливають на їх зміну.
5. Провідні форми міжнародних економічних відносин.
Світове господарство. Форми міжнародних економічних відносин
Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка пов’язує національні господарства в єдину систему обміну економічною діяльністю міжнародним поділом праці (МПП). Характерні риси світового господарства:
активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій;
розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені в декількох країнах, зокрема, в рамках транснаціональних корпорацій;
перехід до економіки відкритого типу в різних державах і створення міждержавних об’єднань;
формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;
розвиток всесвітньої інфраструктури: транспортної системи, світової мережі інформаційних комунікацій;
створення міжнародних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини.
Матеріальною основою світового господарства є поділ праці між різними країнами, який виходить за межі національного господарства, це міжнародний поділ праці.
Міжнародний поділ праці (МПП) – це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов. Для того щоб стати учасником світового господарства національна економіка повинна отримати статус відкритої. Щодо міжнародного поділу праці виділяють два типи національного господарства:
повністю закрите (автаркичне) національне господарство;
повністю відкрите національне господарство.
Автаркична економіка – це таке національне господарство, розвиток якого визначається виключно внутрішніми факторами і не залежить від зовнішніх факторів (країна майже повністю відмовляється від участі в міжнародному обміні).
Відкрите господарство – це національне господарство, в якому рівень зовнішньоторговельного обороту та інших форм зовнішніх зв’язків щодо рівня національного доходу та промислової продукції досить високий і грають стимулюючу роль у загальному економічному зростанні, а структура виробництва формується не тільки під впливом внутрішніх, але й зовнішніх факторів.
У реальному житті дуже рідко трапляються абсолютно відкриті, чи автаркичні господарства. Основним балансовим рівнянням, яке характеризує сутність і механізм участі національної економіки в міжнародному обміні є:
GNP + Z = GIP + E,
де GNP - валовий національний продукт,
GIP – валовий внутрішній продукт,
Z – імпорт,
E – експорт.
Після перетворень формула набуває вигляду:
GNP = GIP + E – Z = GIP + NE,
де NE – чистий експорт.
