29. Закінчення Національно – Визвольної війни та її основні соціально- політичні результати.

 Очоливнароднеповстаннячигиринський сотник Богдан (Зіновій) Хмельницьким, що на собівідчувсваволюпольськоїшляхти й труднощі безправного становища. Heзнайшовшисправедливості, вініз невеликим загоном однодумціввиїхав па Січ, де в січні 1648 р. бувобранийгетьманомВійськаЗапорозького. Ставши гетьманом, Б. Хмельницький у своїх універсалах закликав народ до повстання.

— привела до створення (впершепіслязагибелі в 40-х рр. XIV ст. Українськогокоролівства) національноїдержави, частинаякої у форміЛівобережногогетьманствапроіснувала на правах автономії у складіРосійськоїімперії до початку 80-х рр. XVIII ст.;

— зумовилапоявунаціональноїдержавноїідеї, яка стала для наступнихпоколіньукраїнцівнеписанимзаповітом у боротьбі за незалежність;

— відігралавирішальну роль у формуванніновоїполітичноїеліти;

— стала потужнимімпульсом для розвиткунаціональноїсамосвідомості, зокремаідеологіїелітарногонаціоналізму;

— зумовилазакріплення за витвореною державою назви "Україна" й започаткувалазмінуназви "руський народ" на означення "український народ";

— пробудила волю нації до самоутвердження й самовираження у формінезалежноїсоборноїдержави;

— суттєвозбагатилатрадиціїборотьбипротинаціонально-релігійного та соціальногогноблення;

— протягомтривалого часу післяїїзавершеннякозаки, селяни й міщаниЛівобережноїУкраїникористувалися плодами їїсоціально-економічнихзавоювань (навітьматеріали Генерального опису 1765—1769 рр. зафіксуваличисленніфакти, коли селянські й козацькі поля, городи, сіножатікваліфікувалися як "своївласні", "своїжилі");

— служила каталізаторомрозвитку (переважно в ЛівобережнійУкраїні) усноїнародноїтворчості, мови, освіти, літописання, літературитощо.

30. Російський ценралізм і українська автономія (кін. XVII – I чверть XVIII ст.) Гетьманство і.Мазепи (1687-1708)

Російськийцентралізммаєглибокікорінняще в історіїМосковії, а ідеявсемогутнього монарха як помазаникаБожогозабезпечиластвореннямеханізмулегітимності й єдностіімперії. Концентраціявладизапобігалавиникненню будь-якихнезалежнихцентрів. У процесірозширеннясвоїхволодіньМосковіяпоширюваласвоєрозуміннявлади на цітериторії, знищуючи там усімісцевіособливості. Поступово вона перетворилася у величезнубагатонаціональну, але централізовануімперію.Процесстворенняунітарноїдержавибувскладний і неоднозначний. На цьому шляху Росія не лишекрокувала вперед, але й відступала назад. Збираючи «російськіземлі» й поширюючи свою владу на віддаленітериторії, Московіязустріласяіззначним опором централізмові, щозмушувалоїїіти на поступки місцевимосілим і кочовим народам, а такожпорубіжнимкозацькимформуванням. Більше того, посуваючись на захід, Росіянабулатериторії й народи, щовжемали добре розвинутіконцепціїрегіональних і корпоративних прав та інституціїсамоврядування. Цейміцнийрегіоналізмсерйознозагрожувавідеямцентралізованої та унітарноїРосійськоїімперії. Великою мірою в ГетьманщиніРосіявпершезіткнулася з таким типом західногорегіоналізму та самоврядування.

Боротьбаміждоцентровими силами, щовиступали за єдність в адміністрації, соціальнійструктурі та способіжиття, і відцентровими, яківимагализбереженняавтономнихорганівурядування, місцевого укладу і звичаїв, досягласвого апогею за часівправлінняКатерини II. Новізахідніконцепції та погляди підштовхнулипоступРосії до централізму й єдності. Підвпливомкамералістської думки, Просвітництва і концепції добре зорганізованоїполіцейськоїдержави Катерина намагаласядосягнутибільшого контролю над провінціями, раціоналізувати та збільшитиприбуткидержави, принести своїйімперіїпрогрес, просвітництво та добробут. Інструментомцьогомав бути більшраціональний та активний уряд. Автономніземлі, регіональні права та спеціальнісоціально-економічніпрерогатививважалисятількиперешкодою на шляху до створення нового, просвітницького ладу. Тому, реорганізуючиРосію, Катерина запровадилановуадміністрацію в усіхкуточкахімперії, включно з територіями, щомалипевніпривілеї.

В результатіавтономніінституціїГетьманщини були скасовані, а регіон поступово інтегрований в Російськуімперію. Процес пройшов дві стадії: первісну і другу, яка принесла дійсне запровадження імперської адміністрації та інституцій. Перша стадія розпочалася 1764 р. з вимушеноївідставкиРозумовського і формулювання Катериною чіткоїполітики, спрямованої на поступову інтеграцію всіх автономних земель. Між 1764 і 1782 рр. основніукраїнськіінституціїзалишалисянедоторканими, але генерал-губернаторовіРум’янцевувдалосязаплутатиїх у тенетах імперськоїбюрократії і зробитизалежнимивідімперськихінституцій. Коли цей процесс завершився, Гетьманщина вже булла підготовлена для остаточного скасування автономії. Незадоволення, викликане скасуванням гетьманського уряду, вщухло, а ворожнечу міжукраїнською новою шляхтою та генерал-губернатором Рум’янцевим замінили співробітництво і навіть дружба. Коли Катерина, стривожена соціально-політичнимиз аворушеннями, приступила до розробки плану реорганізаціїРосії, доля Гетьманщинибула остаточно вирішена. Ізз апровадженням провінційної реформи в Гетьманщині 1782 р. розпочалася друга, вирішальна стадія інтеграції. Були ліквідовані українськіа дміністративна, фінансова і судовасистеми, церква втратила свої багатства і залишки будь-яких місцевих особливостей. Козацькі військові формування розпустили, а на населення розповсюдили імперську військову повинність. Наприкінці правління Катерини Гетьманщиною, за окремими винятками, вже управляла імперська бюрократія згідно з імперськими нормами.