- •1 Місце курсу «Історія України» у системі гуманітарних наук.
- •2. Сучасний стан вітчизняної історичної науки та проблеми розробки національної моделі історії України.
- •4. Неоліт. Кам'яна́ Моги́ла.
- •Кам'яна́ Моги́ла
- •5. Енеоліт. Трипільська культура
- •Трипільська культура
- •6. Доба бронзи. Дикий Сад. Бронзовий вік (II-I тис. До н. Е.)
- •Дикий Сад
- •7.Скіфо-сарматьська доба . Кімерійці
- •8.Античні міста –держави Північного Причорномор'я
- •3.Ольвія
- •4.Боспорська держава.
- •9.Передумови утвореня державності у східних слов»ян
- •10. Київська Русь: соціально - економічний розвиток.
- •11. Державний устрій Київської Русі.
- •12. Феодальна роздробленість Русі : причини та наслідки
- •13. Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі у кінці хiii-х1Vст.Південно-Західний, Західний та Північно-Східний політичні центри”збирання” руських земель.
- •14. Галицько-Волинська держава та її роль в історії українського народу.
- •15. Утворення Великого князівства Литовського як Західного політичного центру консолідації Русі.
- •16. Входження українських земель (Східної Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-Сіверщини ) до складу вкл.
- •Політичний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського (друга половина х1v- перша половина хv1 ст.)
- •Люблінська унія 1569 року та перехід українських земель до складу Польщі.
- •19. Здобутки і втрати Люблінської унії.
- •20.Виникнення та становлення козацького стану (друга половина хv ст. - перша половина хv1 ст.).
- •21.Утворення Запорозької Січі. Політико- адміністративний та військовий устрій Січі.
- •22. Роль козацтва у національно-визвольній боротьбі українського народу кінця хv1- перша половина хv11 ст.
- •23. Причини , характер та рушійні сили Національно- Визвольної війни українського народу середини хv11 ст.
- •24. Українська Національно-Визвольна війна як європейська революція хvii ст.
- •28. Політичне становище України у 60-80 рр хviIст. « Руїна.»
- •29. Закінчення Національно – Визвольної війни та її основні соціально- політичні результати.
- •30. Російський ценралізм і українська автономія (кін. XVII – I чверть XVIII ст.) Гетьманство і.Мазепи (1687-1708)
- •31. Конституція п.Орлика та її суспільно - політичне значення.
- •32 Ліквідація Гетьманщини та суспільно-політичний в Україні у 60-70рр XVIII ст.
- •33. Козацтво у Нижньому Подніпрв’ї та Побужжі у XVI-XVIII ст..
- •35. Буго-гардівська паланка Нової Січі.(1734-1775)
- •36. Участь запорозького козацтва у російсько-турецьких війнах другої половини XVIII ст.
- •37. Заснування міста Миколаєва.
- •38. Козацька колонізація Південної України та причини ліквідації Запорозької Січі. Початок російської колонізації Півдня України. Утворення Новоросійської губернії .
- •39. Політико-адміністративний статус українських земель у складі Російської імперії у х1х ст. Політика царизму щодо української культури.
- •40. Словянофільство та українофільство .Кирило-Мефодіївське товариство.
- •41. Лютнева буржуазно-демократична революція у Росії та утворення Центральної Ради в Україні.
- •42. Внутрішня і зовнішня політика Центральної Ради.
- •43.Жовтнева соціалістична революція у Росії . Політика більшовицької Росії щодо України.
- •47. Унр доби Директорії. Основні напрями державної політики.
- •48. Утворення зунр. Об’єднання Західноукраїнської Народної республіки з Української Народною республікою.
- •Україна і утворення срср.
- •50. Україна у складі срср (1922-1929)
- •51.Українськадержавність у період тоталітарно- репресивного режиму (1929-1938рр). Сталінськаполітика «нового курсу» та їїнаслідки для українського народу.
- •52. Голодомор 1932-1933 років :сучасні оцінки.
- •53. Українське питання напередодні та початку Другої Світової війни. Входження Західної України до складу срср (урср).
- •54. Український національний рух у роки Другої Світової війни. Діяльність оун і упа.
- •55. Референдум 1 грудня 1991 року.Проголошення державного суверенітету та незалежності України.
- •56. Розпад срср та утворення снд.
- •57. Підготовка і прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.
- •58. Міжнародне визнання незалежності України. Зовнішня політика незалежної України (1991- 2010).
- •59. Сучасний курс України на європейську ігнтеграцію: проблеми та перспективи.
- •60. Україно-російські політичні відносини на сучасному етапі.
43.Жовтнева соціалістична революція у Росії . Політика більшовицької Росії щодо України.
Жовтнева революція стала першої переможної соціалістичною революцією в історії людства (Паризька Комуна проіснувала 72 дні і була задушена).
Соціалістичної вона була по своїм цілям - її головна мета полягала в перетворенні капіталістичного суспільства в Росії в соціалістичне. Соціалістичної вона була по рушійним силам: її головною рушійною силою, гегемоном був пролетаріат, союзником пролетаріату - бідніше селянство. Соціалістичний характер Жовтневої революції виявився в тому, що вона повалила панування буржуазії, встановила диктатуру пролетаріату, створила Радянську державу - головне знаряддя для побудови соціалістичного суспільства. З перших же днів свого існування Радянська держава приступило до здійснення соціалістичних перетворень в економіці і культурі, до будівництву соціалізму.
Разом з тим Жовтнева революція мала справді народний характер. Вона була покликана вирішити і дійсно вирішила історичні завдання, які висувалися усім народом, - до кінця ліквідувала всі пережитки феодально-кріпосницького і станового ладу, в тому числі головний пережиток - поміщицьке землеволодіння-. В«А в цьому цвях загальнонародного характеру революціїВ», - зазначав Ленін. Жовтнева революція ліквідувала національний гніт, принесла свободу і незалежність всіх народів Росії.
Жовтнева революція, розбивши ланцюга національно-колоніального гніту в Росії, викликала серед пригноблених народів світу потужне національно-визвольний рух проти колоніального рабства. Цим було покладено початок глибокої кризи всієї колоніальної системи імперіалізму.
Всесвітньо-історичне значення Великої Жовтневої революції полягає і в тому, що вона стала класичною пролетарської революцією, основні риси якої повторювалися і повинні повторюватися в соціалістичних революціях інших країн. Вона вказала шляхи, відкрила форми і методи революційного перетворення, які придбали інтернаціональний характер. Досвід Великої Жовтневої соціалістичної революції - невичерпна скарбниця теорії і практики революційної боротьби, зразок наукової стратегії і тактики.
В результаті перемоги соціалістичної революції в Росії світ розколовся на дві системи - капіталістичну і соціалістичну. Після 1917 р. боротьба цих двох систем визначає весь хід всесвітньої історії.
Політика більшовицької Росії щодо України. У 1919 р. більшовики запроваджують нову політику, яка дістала назву «воєнний комунізм» . В основі цієї політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі грунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін без посередництва грошей.
Основні напрямки політики «воєнного комунізму»:
— націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства;
— ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі;
— встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари.
На всій Україні вводилася продовольча розкладка: все зерно, крім необхідного мінімуму, селяни повинні були здавати державі за встановленими державою цінами. Заборонялася торгівля продуктами харчування. Усі ці заходи запроваджувались декретом Всеукраїнського Виконавчого Комітету (12 квітня 1919 p.).
У містах було введено систему пайків, які розподілялися за «класовим принципом»: більше — вищим чиновникам апарату, червоноармійцям, робітникам воєнних підприємств, майже нічого — так званим нетрудовим елементам і членам їх сімей. Таким чином, зникали матеріальні стимули праці, функціонування народного господарства, вводилась мілітаризація виробництва. Робітників, які кидали роботу, оголошували злочинцями.
У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі по селах. Росія потребувала продовольства, і Ленін оголосив «хрестовий похід за хлібом», маючи на увазі насамперед Україну.
Хлібозаготівля в Україні відбувалася з величезними труднощами, кожний заготовлений пуд хліба був окроплений кров'ю.
Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. Під прикриттям так званого «воєнно-політичного союзу братських республік» російському центру передавалися головні важелі в управлінні українською економікою. Російські чиновники зневажливо ставились до українських звичаїв, мови та культури. Щоб придушити опір України, уряд запровадив політику червоного терору. Ця політика була однією з найважливіших складових частин «воєнного комунізму». Були проведені репресії реальних і потенційних противників більшовизму.
Початок 1920 р. був одночасно початком нового етапу української революції. Радянська влада вертала на Україну з величезним досвідом, із загартованими силами. IV Всеукраїнський з'їзд Рад, що відбувся в травні 1920 р. в Харкові, був оглядом дотеперішнього досвіду й дав основи радянського будівництва в Україні.
У чому ж виявилася сила більшовиків, що приступили вже до мирного будівництва?
Передусім, під час денікінщини виявилося, що трудящий народ в Україні за більшовиків, бо він власними руками прогнав білогвардійського напасника. Друге те, що на IV конференції КПУ 16 березня 1920 р. об'єдналися з більшовиками в одну партію українські комуністи-боротьбисти. Це була дуже важлива подія, бо тепер зібралися в одну партію, під одним крилом усі революційні сили України, що дотепер ішли окремими стежками.