52. Голодомор 1932-1933 років :сучасні оцінки.

Голодомо́р 1932–1933 років — геноцид українців, злочин. Навмисноорганізованийкерівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках масовий голод,щопризвів до багатомільйоннихлюдськихвтрат у сільськіймісцевості на територіїУкраїнської СРР. Викликанийсвідомими і цілеспрямованими заходами вищогокерівництваРадянського Союзу і Української СРР на чолізіСталіним, розрахованими на придушенняукраїнськогонаціонально-визвольногоруху і фізичногознищеннячастиниукраїнських селян. Спланованаконфіскаціяврожаюзернових та усіхіншихпродуктівхарчування у селян представникамирадянськоївладивпродовж Голодомору 1932-33 роківбезпосередньопризвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьомурадянськавлада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювалайогоекспорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувалавиїздголодуючих поза межіУкраїни,відмовляласяприйматидопомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, щодіїпредставниківсталінськоївлади, щоспричинили смерть людей голодом, кваліфікувалисязгідно з нормами тогочасногорадянськогокримінальногозаконодавства як вбивство, причини цьогомасовогозлочинуніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніспокарання при тому, щонавітьнайвищекерівництво СРСР, включаючиСталіна.

Навітьякщорозглядати штучно організований голод поза національним контекстом, такезнищеннятакож є тяжким міждержавнимзлочином - злочиномпротилюдяності. Тожвартозазначити, що для юридичноїоцінки і засудженнявбивства селян голодом не вартовинаходитиновихтермінів, а слідзвернутися до міжнародного права, в якому, крім геноциду, є й іншікатегоріїзлочинівпротилюдяності, зокрематакий, як "винищення".

Сьогоднінавіть противники визнанняукраїнського Голодомору геноцидом погоджуються з тим, що голод в Україні та іншихрегіонах СРСР спровокувалосвавільневилучення у селян вирощеного ними врожаю та іншихсільськогосподарськихпродуктів на підставінадмірниххлібозаготівельнихпланів, установлених державою за рішеннямвищихпартійнихорганів СРСР. Реалізація таких планів неминуче прирікала село на голодну смерть. Тожплануваннянадмірноговилучення у селян виробленої ними сільгосппродукції е рівнозначнимплануванню Голодомору. Іншими словами, план винищенняукраїнських селян булозамаскованопіднадмірніпланихлібозаготівель.

53. Українське питання напередодні та початку Другої Світової війни. Входження Західної України до складу срср (урср).

Після розпаду Радянського Союзу Україна, як уже зазначалося, змогла розпочати формування власної зовнішньої політики і відповідних зовнішньополітичних структур. Повноправною учасницею міжнародного життя молода держава стала лише із набуттям суверенності. Україна 17 вересня 1992 р. приєдналася до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (1978), тобто взяла на себе відповідальність за виконання міжнародних домовленостей, закладених Українською PCP ще в межах Радянського Союзу. У перші роки незалежності уряд України уклав із зарубіжними країнами низку угод про співробітництво, котрі підтверджували визнання Української держави. На початок 90-х років незалежність нашої держави визнали понад 130 країн світу, а 106 країн налагодили з нею дипломатичні відносини. Нині Україну як незалежну суверенну державу визнали 174 країни світу і 171 встановили дипломатичні відносини. Поступово розбудовувалося й зовнішньополітичне відомство. Дипломатичний корпус в Україні налічує майже 2500 працівників, зокрема 1214 фахових дипломатів. Тут діє понад 100 дипломатичних іноземних установ: посольства, відділення посольств, представництва міжнародних організацій, генеральні консульства, почесні консульства. Посли 53 держав виконували свої функції за сумісництвом. Україна не лише заявила про своє існування, а й сформувала принципи міжнародної політики. Україна - член-засновник ООН, суб'єкт міжнародного права - творить самостійну міжнародну політику на засадах міжнародного права та тих, що продиктовані її державними інтересами і чинником геополітичного положення в Європі.