42. Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.

Діалектика - спосіб розуміння світу, при якому дійсність осмислюється як така, що знах у постійній зміні, взаємозв’язках і взаємозумовленості. Діалек. виступає як частковий окремого елементу світорозуміння, можливість застосування якою обмежено лише окремими галузями буття. Діалектика є певною теоретичною сис-мою і в якості такої включає в себе певні принципи, закони і категорії.

Принципи – це загальні та універсальні основоположні ідеї, настанови, критерії, які визначають смисл і роль всіх інших елементів у системі:

- об‘єктивності (вивчення дійсності такою, якою вона є сама по собі, незалежно від її розуміння та ставлення до неї дослідника)

- системності (дослідження предметів, процесів, явищ у їх взаємодії, в єдності усіх характеристик, взаємозв‘язків і властивостей)

- розвитку (розгляд об‘єктів в їх змінах, розвитку)

- суперечливості (виявленн протилежні боки предметів у їх взаємодії)

- єдність якості та кількості (розгляд предметів, процесів, явищ у єдності їх якісних і кількісних характеристик.

- детермінізму (виявл внутрішн взаємообумовленості між явищами)

- конкретності істини (істина завжди конкретна і відносна)

Діалектика має свої закони - загальні форми суттєвого зв'язку в процесі розв, що викон важливу методологічну ф-ю в побудові теорії.

Закони діалектики:

- єдності і боротьби (розкриває джерело розвитку, відповідає на питання “Чому відбувається розвиток”.)

- заперечення заперечення (діалектичне заперечення відносно конкретного явища являє собою його перехід у свою протилежність. Закон заперечення заперечення (розкриває механізм і спрямованість розвитку, вказує на те, що розвиток має спіралевидний, висхідний характер)

- взаємопереходу кількісних і якісних змін (розкрив механізм розвит. Відповідає на питання “Як відбувається розвиток”)

Категорії діалектики – формуються на відповідних етапах розвитку суспільства. В категоріях діалектики тісно зв’язане об’єктивне знання про відповідну форму зв’язку явищ з формою думки, завдяки якій осягається і обмірковується цей зв’язок.

Протилежним діалектиці методом мислення є Метафізика. Це метод, який заперечує якісний саморозвиток буття і пізнання через суперечності, тяжіє до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу. Метафізичний метод є плідним на етапі вивчення речей, а не процесів, на етапі абстрактного мислення. Але за умови абсолютизації втрачає плідність.

Догматизм – антиісторичний, авторитарний, схематично-закоснілий тип мислення, при якому аналіз та оцінка теоретичних проблем і положень здійснюється без врахування конкретної реальності, умов міста і часу. Гносеологічна основа догматизму – однобічне ставлення до істини, ігнорування її відносності і сприймання її як абсолютної.

Негативною формою прояву метафізики є Механіцизм – метод який став пануючим у філософії ХУ11-ХУ111 ст. – коли усі закони існування світу зводились до законів механіки.

Софістика - міркування засноване на навмисному порушенні законів і принципів формальної логіки, на застосуванні хибних доводів та аргументів, які видаються за вірні