36. Поняття біосфери і ноосфери.

Термін «біосфера» вперше вжито у 1804 р. французьким ученим Ж. Ламарком у праці з гідрогеології для позначення сукупності живих організмів, які населяють земну кулю. В кінці XIX ст. його використовували австрійський геолог Е. Зюсс і німецький вчений І. Вальтер практично в тому ж значенні, що і Ламарк.

Сьогодні це поняття має декілька можливих тлумачень:

1) - сукупність всіх організмів;

2) - область сучасного життя;

3) - особлива оболонка Землі, що включає поряд з організмами і середовище їх перебування;

4) - результат історичнъ взаємодії живого і неживого.

Філософський зміст поняття біосфери отримало у В. Вернадського, який ввів термін «жива речовина», що охоплює сукупність населяючих Землю організмів, а біосферою став називати всю ту середу, в якій ця жива речовина знаходиться. Тому діяльність людини по зміні природного середовища розглядається як закономірний етап еволюції біосфери, який повинен привести до того, що під впливом наукової думки і колективної праці біосфера Землі повинна перейти в новий стан, що називається ноосферою.

Поняття ноосфери (грец. noоs - розум, sphaira - куля) вперше використовував французький математик Е. Леруа 1927 р., але, за його визнанням, воно виникло у нього під впливом лекцій В. Вернадського про біосферу Землі. Цей термін зустрічається і в концепції «християнського еволюціонізму» французького натураліста й містика П. Тейяра де Шардена і позначає частину природи, яка була чисто духовним явищем, тобто «мислячий пласт», що розгортається над світом рослин і тварин - поза біосферою й над ній.

У В. Вернадського ноосфера - це якісно новий етап еволюції біосфери, визначається історичним розвитком людства, його працею і розумом. У цьому процесі ноосфера виступає гарантом розумної діяльності людини у Всесвіті, що робить її моделлю абсолютної розумності та світової гармонії.

Серед складових частин Ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

37.Поняття глобалізації та форми її існування.

Глобалізація ( від англ. «Global» - всесвітній ) - термін, який використовується для

характеристики сучасних економічних, соціальних, політичних, торгових, фінансових,

транспортних, трудових, міграційнх, інформаційних, комунікаційних таі інших процесів

всеохоплюючого (всесвітнього) характеру.

Історичні етапи глобалізації:

1. Деякі дослідники вважають, що початковими формами глобалізації була торгівля та захоплення нових територій (5 тис. років тому);

2. Інші знаходять елементи глобалізації в епоху античності ( а саме у створенні імперії Олександра Македонського)

3. Інші ведуть відлік глобалізації від Великих географічних відкриттів, коли «світ замкнувся», тобто практично не залишилось невідомих земель;

4. Наприкінці 19ст-початку 20 ст. ступінь інтегрованості національних економік у світовий економічний процес був дуже значним. (цьому сприяла 1-ша світова війна, коли були перерозподілені вже поділені ринки)

5. У 50-70 роках 20 ст. було відновлено тенденції до глобалізації. Основними віхами на

шляху глобалізації стали: - вільна торгівля; - революції в техніці та технології; - інформатизація;

- зниження митних кордонів; - перемога капіталу над національними інтересами;- глобальна геополітична революція 20 ст. ( що призвело до розпаду колишніх імперій –

австро-Угорської, Німецької, Російської, Британської, Французької, Португальської ,

Радянського Союзу).

6. Сучасний етап розвитку глобалізації - для сучасної світової економіки є характерним стрімкий розвиток процесів транснаціоналізації, у якому рушійною силою виступаю ТНК (транснаціональні корпорації). За даними ООН нині у світі існує понад 65 тисяч ТНК, у яких зайнято понад 74 млн. осіб. Ядро всесвітньої господарської системи складають 500 ТНК , які мають практично необмежену економічну владу. Провідну роль у глобальних процесах відіграють ТНК США, Західної Європи і Японії.

7. Перспективи розвитку глобалізації:

А) збереження та посилення негативних тенденцій глобалізації (домінування позицій розвинутих країн; нав’язування їхніх стандартів усьому світу; ігнорування інтересів слаборозвинутих країн; поглиблення прірви між розвинутими та мало розвинутими країнами, загострення екологічної та демографічної кризи в світі тощо);

Б) надання глобалізації демократичного та регульованого характеру (врахування інтересів як усього світового товариства, так і окремих країн і народів. Це виключає диктат сильних країн, обмеження дії стихійних ринкових сил, об’єднання зусиль для подолання слабкого розвитку, бідності).