85. Поняття культури.

Сам термін дуже давній за походженням. Римляни. Cultura. Найчастіше вживалося в двох значеннях: агрокультура і культура розуму.

До 18 століття слово «культура» не вживається більше в жодному сенсі.

У 18 ст це слово стає основним в словах поетів, мислителів, які пишуть трактати.

Дві причини такого розвитку:

1) до 18 ст. вважали, що людина живе у світі природному: тут людина а тут світ. У 18 ст. почали вважати, що існує світ природний (не потребує праці людини) та створений людиною. Для людини не важливий природний світ, а створений нею, соціальний світ – цей світ – «культура».

2) 18 ст. (епоха просвітництва) – формується чітке уявлення про те, що всі рівні у своїх природних задатках, але те, що робить її справді людиною – це культура. Для того, щоб стати людиною у власному розумінні слова – потрібно себе зробити, дисциплінувати, зробити те, що називається «культура». Нам потрібно зробити себе як людей, за рахунок освоєння кращих здобутків людства в різних галузях діяльності. Якщо хочеш бути розумним – читай філософів, хочеш вміти щось робити – ознайомся зі всіма ремеслами.

К – кращі здобутки людства, які повинні допомогти нам стати людьми – 18 ст.

19 ст. – перетворюється із нормативного в описове (дискрипнивне): культура тепер визначають по-іншому – це спосіб людської життєдіяльності. (Про «кращість» вже не йдеться).

Нормативне – культура це не те, що притаманне всім, але це припис, який стосується всіх, і тому культурність людини може вимірюватися.

Культурна людина – це та людина, яка найбільші надбання народів зробила своїм власним надбанням. Культурність є міра освоєння культури, як надбань народу.

Культура виступає засобом передачі досвіду, вона виступає засобом гуртування членів суспільства. Культура потребує культу. Культура виступає як культ, потребує того, щоб її шанувало як дар, як те, що повинно примножувати кожне покоління.

Сьогодні: Культу́ра — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії. Це поняття може вживатися в таких значеннях:

• Рівень розвитку суспільства у певну епоху.

• Те, що створюється для задоволення духовних потреб людини.

• Освіченість, вихованість.

• Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.

• Алгоритми людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості

86. Масова культура, контркультура і антикультура.

Масова культура (поп-культура) — культура, яка, серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, ЗМІ, в спорті і літературі — контрастуючи з «високою культурою».

Передумови формування поп-культури закладено в самій наявності структури суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції: суспільство поділяється на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і на «маси» — що кількісно переважають. Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «мас» — «масовій культурі».

Ставлення науки до масової культури змінюється. Якщо Карл Ясперс назвав масове мистецтво «занепадом сутності мистецтва», а Жан Бодріяр говорив, що всі сфери сучасного мистецтва «входять у трансестетичну сферу симуляції», те ці концепції були переглянуті в 1960-1970 р. у рамках постмодернізму, що позбавив протиставлення масової й елітарної культур якісного оцінного змісту.

Контркультура — в загальному значенні напрямок розвитку культури, який активно протистоїть "офіційній" традиційній культурі, будь-які форми девіантної поведінки. В такому розумінні контркультура зближається з поняттям альтернативної культури. В більш конкртенішому значенні термін "контркультура" вживається для означення форми протесту проти культури "батьків", що поширилася серед частини американської молоді в 60-х — на початку 70-х років XX ст.

Важливо: "контркультура" та "субкультура" – не є тотожними поняттями.

Антикультура – прояв і результат дегуманізації людських стосунків, відхід від загальнолюдських цінностей і пріоритетів, втрата глибинних моральних орієнтиів, які грунтуються на розумів, вірі, істинній любові до людей.