- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання
- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8.Основні функції філософії
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення нових положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї структуралізму
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •26. Cтруктура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії “матерія”
- •31. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34.Поняття природи.
- •35.Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності
- •3) Соціальні проблеми:
- •39. Екологічні проблеми і шлях їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам‘ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять ― людина, ― індивід, ― особистість - індивідуальність
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб‘єкт і об‘єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об‘єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70. Сім‘я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм. (повний брєд…)
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава –складова політичної організації суспільства.
- •84. Поняття правової і Громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації.
81. Поняття політики.
Політика (від грец. polls — місто, держава, politikos — усе, що пов'язане з державою, містом, громадянами). Термін «політика» набув поширення завдяки праці Арістотеля про державу, управління і уряд, яку він назвав «Політика». Тривалий час політику розглядали як учення про державу.
Політика – відносини в соціумі стосовно влади, а також організація і управління цими відносинами.
Елементи: влада, організація і управління.
Влада – воля керованих підкоряється волі керуючих.
Організація – сукупність, система методів, шляхів досягнення владних цілей.
Управління – процес в реалізації влади, коли обирається саме така, а не інша лінія (напрямок діяльності), вибираються чи створюються правила, за якими ця діяльність реалізується і забезпечується мистецьке (на основі почуття прекрасного). У!прав!?лінія!!! (У – мистецтво) – Приятельчук. «мистецтво правильно обирати лінію»
Політика характеризується відношенням політсистеми і політорганізації.
Політорганізація – сукупність методів, способів для існування політ життя.
Політсистема – єдність держави і громадянського суспільства.
Громадянське суспільство – це таке поняття, яке характеризує в політичній системі, як протилежність державі громадських організацій, політичних, економічних, правових союзів (об’єднань) окремих громадян, які діють переважно у плані спонукання держави і контролю за державою стосовно реалізації прав і свобод паршивчика.
82. Поняття політичної системи та її структури.
Політсистема – єдність держави і громадянського суспільства.
Структура: держава та громадянське суспільство.
Громадянське суспільства – це таке поняття, яке характеризує в політичній системі, як протилежність державі громадських організацій, політичних, економічних, правових союзів (об’єднань) окремих громадян, які діють переважно у плані спонукання держави і контролю за державою стосовно реалізації прав і свобод паршивчика.
Держава – сутність, влада якої перевершує все, що можна було б їй надати – Гегель.
Вікіпедія:
Політична система – впорядкована, складна, багатограння система стосунків державних і недержавних інститутів, що виконують певні політичні функції. Покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через посередників впливають на державну владу.
Структура: політ інститути, політ відносини, політ норми, політ свідомість і політ культура.
83. Держава –складова політичної організації суспільства.
Суспільство на будь-якому етапі свого розвитку виступає як сукупність взаємозалежних організацій. Воно організовується в усіх сферах життя. Політична система, що охоплює політичну сферу й надає їй певної логічної завершеності зв'язків, характеризується також системою організацій. Всі політичні організації функціонують автономно. Зростає їхня диференціація. Однак це не означає, що вони існують самі по собі. Еволюція сучасного розвитку становить двоєдиний процес: диференціацію і взаємозалежність політичних інституцій і організацій. Усі вони у своїй сукупності взаємозв'язків створюють політичну організацію суспільства.
Політична організація суспільства — це сукупність взаємозалежних і взаємовпливових державних, партійних організацій, громадських об'єднань, що створені та діють з метою формування і функціонування системи владарювання й упорядкованості політики або мають вплив на неї.
Визначальне місце в політичній організації суспільства посідає держава як форма організації суспільного життя. Без держави немає політичної організації і політичної системи суспільства в цілому. Держава і влада – та вісь, на якій виникає, тримається і функціонує політична система. Навколо держави формуються інші організаційні структури. Поза зв'язком з державою вони не мають політичних властивостей. А тому держава є фундаментальною, базовою організаційною структурою в політичній організації суспільства й у всій його політичній системі.
Місце держави як визначального елемента політичної організації суспільства визначається призначенням її в суспільстві. Вона виступає як:
політична організація громадянського суспільства;
носій влади в суспільстві;
представник усього населення на даній географічній території;
форма політичного панування, що виражається у прийнятті владних рішень;
джерело всього політичного в суспільстві, його стрижневий елемент;
виразник загального інтересу;
інструмент реалізації загальної волі в суспільстві;
творець загальних цілей у суспільстві;
основний стабілізатор суспільного життя;
головний суб'єкт політичного суверенітету.
Влада – це процес відношення між людьми, коли воля керованих підкоряється волі керуючих.
1 Д.— це «діюча» або «владна» сила. Відповідно до цього вона приймає рішення і робить політику в суспільстві.
2.Д — це втілення певних «організаційних принципів», що надають структурної узгодженості й цілісності різним інституціям управління.
3.— втілення реально існуючих соціальних відносин, участі у здійсненні влади в суспільстві з боку різних соціальних сил. Д розглядається як втілення волі правлячого класу.
4. Держава — це система управління в суспільстві.
5. Держава є втіленням домінантної системи ідей і нормативного порядку в суспільстві. Держава і суспільство по суті нерозривні.
