- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання
- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8.Основні функції філософії
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення нових положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї структуралізму
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •26. Cтруктура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії “матерія”
- •31. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34.Поняття природи.
- •35.Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності
- •3) Соціальні проблеми:
- •39. Екологічні проблеми і шлях їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам‘ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять ― людина, ― індивід, ― особистість - індивідуальність
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб‘єкт і об‘єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об‘єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70. Сім‘я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм. (повний брєд…)
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава –складова політичної організації суспільства.
- •84. Поняття правової і Громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації.
90. Поняття міжкультурної комунікації.
Цей на перший погляд закручений термін – міжкультурна комунікація – можна легко розкласти на полички і пролити на нього трішки світла. Це ж очевидно не що інше, як спілкування між представниками різних культур. Звісно в процесі цього спілкування йде обмін певною інформацією. Оскільки у представників різних національностей частіше за все різне культурне підґрунтя, то можливе виникнення складних та цікавих моментів у процесі спілкування. І мова йде не лише про саму мову як таку, а й про культуру загалом і про культуру нації зокрема. Адже мова та культура існують в нерозривному взаємозв’язку. А в даному випадку крім мовних нюансів, при спілкуванні слід враховувати й інші культурні аспекти, як то: спосіб вираження емоцій, передачі інформації, жести, міміка, звичаї, традиції, вірування та ін.
Взагалі, датою народження міжкультурної комунікації як академічної дисципліни варто вважати 1054 рік, коли вийшла друком книга Є. Хола і Д. Трагера «Culture as Communication», у якій автори вперше запропонували для широкого вживання термін «міжкультурна комунікація», що відбивала, на їхню думку, особливу галузь людських відносин. Згодом основні положення та ідеї міжкультурної комунікації були більш докладно розвинуті у відомій роботі Е. Хола «Німа мова», де автор показав тісний зв’язок між культурою і комунікацією. Розвиваючи свої ідеї про взаємозв’язок культури і комунікації, Хол прийшов до висновку про необхідність навчання культурі.
Термін «міжкультурна комунікація» у конкретному розумінні з’явився в літературі в 1970х роках. У відомій раці Л. Самовара і Р. Портера «Комунікація між культурами», вперше надрукованому в 1972р., приводиться визначення міжкультурної комунікації. До цього часу сформувався і науковий напрямок, серцевиною якого стало вивчення комунікативних невдач і їхніх наслідків у ситуаціях міжкультурного спілкування.
Міжкультурна комунікація як особливий вид комунікації припускає спілкування між носіями різних мов і різних культур. Співставлення мов і культур виявляє не тільки загальне, універсальне, але й специфічне, національне, самобутнє, що зумовлене розбіжностями в історії розвитку народів. Інтеркультурна комунікація має справу з розумінням та порозумінням, що означає: розуміти чуже і водночас бути зрозуміли, спілкуючись чужою мовою.