- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання
- •6. Співвідношення філософських, загальнонаукових і спец-наук. Методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8.Основні функції філософії
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •15.Філософія Нового Часу.
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення нових положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Філософські ідеї структуралізму
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •26. Cтруктура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії “матерія”
- •31. Рух,як спосіб простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія: загальна характеристика.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •34.Поняття природи.
- •35.Народонаселення як природне явище.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності
- •3) Соціальні проблеми:
- •39. Екологічні проблеми і шлях їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам‘ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять ― людина, ― індивід, ― особистість - індивідуальність
- •42. Проблема визначення сутності людини.
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47.Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб‘єкт і об‘єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •61. Функції мови.
- •62.Поліструктурність мови.
- •63. Поняття соціокультурної комунікації.
- •64. Об‘єкт і предмет філософії історії.
- •65.Періодизація історії та її критерії.
- •66.Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70. Сім‘я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації суспільства.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу.
- •74. Дух, душа і духовність: особливості взаємозв’язку.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79. Поняття власності і її форм. (повний брєд…)
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Поняття політики.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава –складова політичної організації суспільства.
- •84. Поняття правової і Громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації.
76. Гуманізм філософії.
Філософія – це почуття, усвідомлення, теоретично-практична означеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого (те, що існує в системі людина-світ).
Гуманізм – визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини.
Гуманізм філософії – на сьогоднішній день, дещо змістилися акценти гуманізму філософії:
колись – основною ідеєю було – любити людину такою, якою вона є;
21 ст – любити людину потрібно не просто такою, якою вона є, а розібратися якою вона є і тоді любити
тепер – людина – це, насамперед, істота, з появою якої потрібно поставити знак «Обережно людина!», вона стає злою, її діяльність спрямована на самознищення (екологічна, ядерна зброя). Потрібно розглядати з позиції морального обличчя. Повернення до Канта.
Основна ідея Канта-гуманіста: людина робить сама себе людиною, поважаючи в собі людину; поважає людину в інших.
77. Поняття філософії економіки.
Філософія – це почуття, усвідомлення, теоретично-практична означеність сутності, сенсу і цінностей всього сущого (те, що існує в системі людина-світ).
Філософія економіки – це сукупність знань про сутність сенс і цінності процесу виробничої діяльності людини і суспільства, місце і роль людини, організації і управління економічною сферою життєдіяльності.
Філософія економіки відрізняється від економічної філософії і суть цієї різниці полягає в тому, що філософія економіки є теоретичним явищем, а економічна філософія є органічною єдністю економічного знання і соціальної практики як пошуку оптимальних (мудрих) варіантів чи способів життєдіяльності на шляху до багатства.
Філософія економіки як теоретичне явище має свою структуру, на погляд Приятельчука, ця структура оптимально виглядає як існування саме таких трьох пар, де
перша пара – це філософія натурального виробництва; філософія товарного виробництва;
друга пара – філософія планової організації виробничої діяльності; філософія ринку;
третя пара – філософія господарства; філософія бізнесу.
Виробництво: продукування, обмін, розподіл, споживання.
Сутністю натурального виробництва є створення продуктів, які відповідають природі самої людини (задовольняють її потреби та інтереси).
Сутністю товарного – обмін.
Сутністю планової – розподіл.
Сутністю ринкового виробництва – споживання. Бо в умовах ринку основне це відношення індивідуальної та соціальної свободи: ти споживаєш саме те, що знаходить в межах відношення індв та соц. свободи. Те, що ти створюєш (як індивід) є бажаним для соціума – головний принцип ринку.
Сутністю господарства є людська діяльність, яка має креативний характер.
Філософія бізнесу – це розкриття сутності або вияв і реалізація сутності людини з боку бачення її як істоти, яка робить саме свою (відповідну її природі, сродну) справу задля багатства.
78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
ПІДХІД І
Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства.
Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Люди не можуть перестати виробляти тому, що вони не можуть перестати споживати.
Виробництво за структурою складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання. Фази виробництва тісно між собою пов'язані, тому виробництво, розподіл, обмін і споживання слід завжди розглядати як органічне ціле.
За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі групи: основне виробництво, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура
Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва.
Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем.
Включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво.
Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому.
Включає: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних).
Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.
Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня.
Включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін.
ПІДХІД ІІ
Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Складається з двох сфер:
матеріальне – включає в себе галузі, які займаються виробництвом матеріальних благ і наданням матеріальних послуг (промисловість,сільське господарство, зв'язок, транспорт, побутове обслуговування тощо)
нематеріальне – відносяться галузі, які займаються виробництвом духовних цінностей і наданням нематеріальних послуг (роздрібна торгівля,освіта, охорона здоров'я, мистецтво, культура і т. д.)
