48. Евристична і творча функції інтуїції.

Інтуіція – така здатність людини, при якій виникнення знання не супроводжується логікою; не супроводжується сходженням від сприйняття, … … … судження і умовиводу; здатність отримувати знання безпосередньо, поза межами відчуття та формування понять.

Причетність інтуїції до творчого процесу стала для багатьох дослідників такою очевидною, що перетворилася на умову і початковий пункт позитивного рішення як тій, так і іншої проблеми. Один з основоположників теорії творчості, А. Пуанкаре прямо заявляв, що від вирішення проблеми інтуїції залежить успіх в розкритті таємниці наукової творчості і кінець кінцем - прогрес науки. Б.М. Кедрів стверджує, що інтуїцію можна пізнати і належним чином оцінити лише в ланцюзі творчого процесу. Питання про співвідношення творчого і інтуїтивного в значній мірі ускладнюється тим, що зміст самого поняття “творчість” залишається навряд чи змістовнішим, ніж поняття “інтуїція”. Творчість є соціально історичним продуктом, не віддільним від поняття праці, пов'язаним з ним і історично і логічно. Творчість може бути як у великому, так і в малому; воно не

залежить від масштабів діяльності, але разом з тим неможливо без вищого ступеня усвідомлення цілей і завдань цієї діяльності. Творчий процес детермінований самою природою людського мислення і є якісно вищою його формою. До певної міри це відноситься і до інтуїції, як елементу творчого мислення. Звичайно, не всяке інтуїтивне є творче в справжньому сенсі цього слова, але творчість як таке не може бути без “інтуїтивних прозрінь”, припущень, припущень. “Безінтуїтивна творчість” – не більше ніж психічна ілюзія.

Нові знання, які не витікають із здобутих раніше систем правив, можуть бути отримані евристично, шляхом творчого пошуку, не гарантуючи наперед успіху: що шукає нове повинен бути готовий до того, що його пошуки можуть кінчитися невдачею. У інтуїції тісно стуляються мислення, відчуття і відчуття. Вона зближує наукове пізнання з художньою творчістю і навпаки.

49. Рівні і форми суспільної свідомості.

Суспільна свідомість являє собою сукупність ідей, теорій, поглядів, представлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин. Суспільна свідомість формується і розвивається разом з виникненням суспільного буття, тому що свідомість можлива тільки як продукт соціальних відносин. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона у своєму впливі на буття може як би оцінювати його, розкривати його потаєний зміст, прогнозувати, через практичну діяльність людей перетворювати його. У цьому полягає та історично сформована функція суспільної свідомості, що робить його необхідним і реально існуючим елементом будь-якого суспільного пристрою. Масова свідомість це не те з боку свідомості, що притаманне всім, а це те, що в тому чи іншому вимірі робить всіх приналежним до цього акту: ту чи іншу музику різні покоління беруть під своє крило, і сприймають її як потрібне та необхідне; або та чи інша література

Рівні: психологічний, буденний (емпіричний) і духовний (теоретичний, інтелектуальний, розумний). Кожен рівень суспільної свідомості характеризується своїми типовими суб'єктами, інтересами, методами пізнання, формами знання, характером відтворення і розвитку громадського буття. У рівнях суспільної свідомості тісно переплетені пізнавальна і управлінська сторони. Психологічний, буденний, духовний рівень свідомості притаманні як індивіду, так і соціальній групі, і народу, і людству. Рівні суспільної свідомості тісно взаємозв'язані, чинять серйозний вплив один на інший. Так, вплив буденної свідомості на духовну свідомість здійснюється через потреби і інтереси, враження і судження, які стихійно виникають у людей під впливом громадського буття, матеріальних потреб і інтересів.

Форми: технічна свідомість, економічна, політична, художня тощо. Ці форми суспільної свідомості включають свій предмет; спосіб (метод) пізнання; психічний, буденний, духовний рівень вираження; спосіб регуляції життєдіяльності людей; роль в суспільстві. Перераховані форми суспільної свідомості є елементами відповідних громадських сфер. Наприклад, технічна форма суспільної свідомості - продуктивні сили, економічна форма суспільної свідомості - економіка, політична форма суспільної свідомості - політична сфера тощо.

Суспільну свідомість також поділяють з точки зору конкретно-історичного підходу на міфологічну, релігійну, філософську; за історичним поділом - на античну, середньовічну тощо.