44. Теорії уваги.

Існуючі теорії та концепції уваги можна об'єднати в кілька груп.

1. Увага як результат рухового пристосування. Оскільки людина може довільно переносити увагу з одного предмета на інший, то увага неможлива без м'язових рухів. Саме м'язові рухи забезпечують пристосування органів чуття до умов найкращого сприймання.

2. Увага як результат обмеженості обсягу свідомості. І. Герберт і У.Пмільтон, вважають, що більш інтенсивні уявлення в змозі витіснити або пригнітити менш інтенсивні.

3. Увага як результат емоції. Залежність уваги від емоційного забарвлення уявлення.

4. Увага як результат аперцепції. Увага є результатом життєвого досвіду індивіда.

5. Увага як особлива активна здатність духу. Увага первинна і активна здатністю, походження якої не можна ПОЯСНИТИ.

6. Увага як підсилення нервової подразливості. Увага зумовлена збільшенням місцевої подразливості центральної нервової системи.

7. Теорія нервового пригнічення. Пояснити переважання одного уявлення над іншим тим, що один фізіологічний нервовий процес затримує або пригнічує інші фізіологічні процеси, результатом чого є особлива концентрація свідомості.

8. Т.Рібо та М.М.Ланге є основоположниками моторної теорії уваги. Великого значення зовнішнім виявам уваги, розглядаючи рухи як основу її виникнення. Рух фізіологічно підтримує та посилює акт уваги, налаштовуючи органи чуття на зосередження або відвернення уваги.

Т. Рібо вважав, що увага завжди пов'язана з емоціями і викликається ними. Особливо тісний зв'язок існує між емоціями і довільною увагою. Інтенсивність і тривалість такої уваги зумовлена інтенсивністю і тривалістю асоційованих з об'єктом уваги емоційним станом.

Т. Рібо доводив, що увага супроводжується змінами фізичного і фізіологічного стану організму. З точки зору фізіології увага як своєрідний стан включає комплекс судинних, дихальних, рухових та інших мимовільних або довільних реакцій. Особлива роль відводиться рухам. Стан зосередженості уваги супроводжується рухами всього тіла.

9. Рефлекторна теорія уваги (І.М. Сєченов, І.П.Павлов, О.О.Ухтомський) пов'язує причини, що викликають увагу та її розвиток, із впливом середовища. Предмети та явища оточуючого світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють оптимальний осередок збудження (за І.П.Павловим) або домінанту (за О.О.Ухтомським). Виникнення домінанти викликає гальмування в сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічні імпульси — подразнення, посилюючи завдяки їм увагу до основної діяльності.

Д .Узнадзе вважав, що увага безпосередньо пов'язана з установкою. Увага — стан налаштованості, породжений впливом попереднього досвіду на наступні дії суб'єкта.Установка є внутрішнім виявом стану уваги. Під впливом установки відбувається виокремлення певного образу або враження, одержаного при сприйманні навколишньої дійсності. Цей образ або враження і стає об'єктом уваги, а сам процес називається об'єктивацією.

Учений П.Я. Гальперін запропонував оригінальне тлумачення уваги.

• Увага є одним з моментів орієнтувально-дослідницької діяльності і є психологічною дією, спрямованою на зміст образу, думки, іншого феномена, що існує в даний момент у психіці людини.

• Увага є контролем за змістом дій. У кожній дії людини є орієнтувальна, виконавча і контрольна частини.

• Діяльність контролю, або увага, не має окремого результату.

• Увага як самостійний акт виокремлюється лише тоді, коли дія стає не тільки розумовою, але й скороченою. Не кожен контроль є увагою, але будь-яка увага є контроль".

• Увага як діяльність психічного контролю, то всі конкретні акти уваги — мимовільної і довільної — є результатом формування нових розумових дій.

• Довільна увага є планомірно здійснювана увага, форма контролю, яка виконується за раніше визначеним планом або зразком.

• Щоб сформувати новий прийом довільної уваги, ми повинні поряд із основною діяльністю запропонувати людині завдання, перевірити її перебіг та результати, розробити та реалізувати відповідний план.