60. Головні галузі психологічних знань.

• Клінічна психологія – професія спеціалізується на діагностиці та лікуванні захворювань головного мозку, емоційних порушень і проблем поведінки.

• Промислова психологія – наукове вивчення людської поведінки і пізнавальних процесів щодо робочого середовища.

• Соціальна психологія – це вчення про відносини особистості, мотивацію, і поведінку осіб які впливають і перебувають під впливом соціальних груп.

• Вікова психологія – це наукове вивчення змін, що відбуваються в людини від народження до смерті.

• Юридична психологія – це перетин між психологією і системи правосуддя.

• Психологія консультування – це психологічна спеціальність, яка охоплює дослідження та прикладні роботи в декількох широких областях: процес консультування і результатів; нагляд і навчання; розвиток кар'єри та консультування; та профілактика і здоров'я.

• Загальна психологія – це академічна і прикладна дисципліна, яка включає в себе наукове вивчення психічних функцій і поведінки.

• Шкільна психологія – це сфера, яка поширюється на принципи педагогічної психології, психології розвитку, клінічної психології, психології спільноти, і прикладного аналізу поведінки для задоволення психічного здоров'я дітей та підлітків і навчальні потреби на основі співпраці з педагогами та батьками.

• Когнітивна психологія – це вивчення психічних процесів, таких як увага, використання мови, пам'яті, сприйняття, вирішення проблем, творчості і мислення.

61. Головні напрями сучасної психології.

Гештальтпсихологія — напрям у західній психології першої третини XX століття. Заснована Максом Вертгеймером в 1912 році.

Постулат гештальтпсихології звучить так: первинними даними психології є цілісні структури (гештальти), що практично не виводяться з компонентів що їх утворюють.

Гештальт — це просторово-наочна форма предметів,що сприймаються, чиї властивості неможливо зрозуміти шляхом сумування властивостей їх частин.

Виступаючи проти висунутого психологією принципу розчленовування свідомості на елементи і побудови з них складних психологічних феноменів, вони запропонували ідею цілісності образу й неможливості зведення його властивостей до суми властивостей його елементів.

Усі властивості сприймання в гештальтпсихології — константи, фігура, фон — вступають у відносини між собою і являють нову властивість. Це і є гештальт. Цілісність сприйняття і його впорядкованість досягаються завдяки наступним принципам:

• Близькість. Стимули розташовані поряд, мають тенденцію сприйматись разом.

• Схожість. Стимули, схожі за розміром, формою, тощо мають тенденцію сприйматись разом.

• Цілісність Сприйняття має тенденцію до спрощення і цілісності.

• Замкнутість. Відображає тенденцію завершувати фігуру так, щоб вона мала повну форму.

• Суміжність. Близькість стимулів в часі і просторі. Суміжність може обумовлювати сприйняття, коли одна подія викликає іншу.

• Загальна зона. Принципи гештальту формують наше повсякденне сприйняття, нарівні з навчанням і минулим досвідом.

Біхевіоризм — один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.

Біхевіористи вважали, що предметом психології може бути тільки поведінка людини, що виражається в доступному об'єктивному спостереженні матеріальних процесів, а не психічні стани.

Біхевіористи стверджували, що наука повинна вивчати свій предмет винятково об'єктивними методами, як єдино науковими, тобто за допомогою об'єктивного спостереження і об'єктивного експерименту.

Предметом психології має бути поведінка людини, під яким біхевіористи розуміли дії і вчинки, доступні зовнішньому спостереженню. Те, як людина ходить, сидить, як вона робить ті чи інші дії, як вона говорить, яка міміка її обличчя, тобто все те, що доступно зовнішнього спостереження за допомогою органів почуттів, і має, на думку біхевіоризтів, вивчати психологія, побудована на матеріалістичних засадах.

Засновником теорії психоаналізу є австрійський вчений Зиґмунд Фрейд.

Психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу ствердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії.

Психоаналіз спирається на клінічні спостереження та дослідження.

Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою трьохповерхову формацію:

• нижній шар (Воно), найпримітивніша інстанція, що охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство;

• середній шар (Я) відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. До функцій Я відноситься самозбереження організму, запам'ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів;

• верхній шар (Над-Я) служить джерелом моральних і релігійних почуттів, є контролюючим і караючим агентом. Якщо Воно визначене генетично, а Я — продукт індивідуального досвіду, то Над-Я — продукт впливів, що виходять від інших людей. Виникає в ранньому дитинстві і залишається практично незмінним у наступні роки.