9. Розвиток наукових знань про природу психіки:

• Психологія радянського періоду.

Смутний час, сплески революційного руху в Росії, перша світова війна, каскад повстань і революцій і, нарешті, громадянська війна, і розруха відкинула могутню, багату державу майже на сто років назад в усіх напрямках її розвитку. Прихід радянської влади згубно відбився на розвитку психології. Психологію терміновим порядком почали підганяти під "рамки комуністичної ідеології" і усіченої радянської філософії.

БЛОНСЬКИЙ П. П. (1884-1941 pp.). Основні праці: "Сучасна філософія" (1918). Розробив генетичну (стадіальну) теорію пам'яті, відповідно до якої різні види пам'яті (моторна, афективна, образна, вербальна) відповідають етапам розвитку людини, її мови, мислення та діяльності.

РУБІНШТЕЙН С. Л. (1889-1960 pp.). Психолог і філософ. Один із творців діяльністного підходу в психології.

М'ЯСИЩЕВ В. М. (1892-1937 pp.). Вчений займався, в основному, психологією особистості. Його ідеї: ядро особистості суб'єкта і є квінтесенція індивіда, константно спроектованна на перетворення наявної реальності. Ядром суб'єкта є індивідуально-цілісна модель, система, що складається із суб'єктивно-орієнтаційних, свідомо-гностичних, суб'єктивно-селекційних корелят-відносин до дійсності.

БАСОВ М. Я. (1892-1931 pp.). Вчений розробив методику психологічних спостережень за дітьми дошкільного віку. У своїх монографіях обґрунтував превальовану необхідність об'єктивного дослідження психічної активності, діяльності індивіда, а не поведінки, як трактували рефлексологи і біхевіористи. Басов вважав, що людина є активний суб'єкт у середовищі.

СМИРНОВ А. О. (1894-1980 рр). Експериментально довів, що характер мимовільного запам'ятовування пов'язаний зі структурою діяльності суб'єкта.

ТЕПЛОВ Б. М. (1896-1965 pp.). Видатний психолог, засновник школи диференціальної психології. Ґрунтуючись на вченні І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності, він запропонував теорію індивідуальних розбіжностей людини. Вчений також займався проблемою здібностей.

АНАНЬЄВ Б. Г. (1907-1372 pp.). Радянський психолог, що запропонував систему людинознавства, у якій були інтегровані дані різних наук про людину. Учений здійснював дослідження в галузях почуттєвого сприйняття, психології спілкування, відновлення працездатності поранених та ін.

ОВЧАРЕНКО В. І. (народ, в 1943 р.) В 1990 р. опублікував основи концепції соціологічного психологізму - галузі знань та міждисциплінарного плюралістичного напрямку соціальної думки, який приймає як передумови і пояснення соціальних явищ і процесів дію та взаємодію суспільних, групових та індивідуальних психічних явищ, процесів та факторів. Ввів в обіг категорії; "понятійно-проблемні комплекси", "дисперсійне психоаналітичне середовище".

10. Зв'язок психології з іншими науками.

Психологія має багатогранні зв’язки із природничими і соціальними науками.

Теоретико-методологічною основою психології є філософія. Без філософії психологія не могла б створювати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу.

Психологія тісно пов’язана з логікою. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша – його процесуальний, а друга – результативний аспекти.

Із суспільними науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою, літературознавством, теорією мистецтв, юридичними і політичними науками тощо) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливостей індивідуальної і групової поведінки людей, закономірностей формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін.) поглиблює уявлення про психіку, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів.

Медичним наукам, зокрема, психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні “внутрішньої картини” хвороби. На основі медицини, педагогіки, психології виникли шкільна гігієна, медична психологія, нейропсихологія та ін. Знання психології сприяє спілкуванню лікаря з пацієнтом, пропаганді медичних знань.

Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інформації. Психологія має велике значення для розв’язання проблем інженерної психології, ергономіки, в підготовці працівників у системах керування та при розробці самих систем керування, для створення комп’ютерів, систем комунікації, засобів відображення інформації та ін.

Але найтісніший зв’язок психологія має з педагогікою.