5. Розвиток наукових знань про природу психіки:

• Внесок у пояснення психіки арабомовною наукою (Ібн-Сіна).

Ібн-Сіна - розробив також своє власне вчення про темперамент і характер людини. Так, за Авіценною натура людини поділяється чотири простих види: гаряча, холодна, волога і суха. Ці натури не є стабільними, а змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, таких як метеорологічні умови та зміна пір року. Аліментарні фактори, а також зміни у рідинах організму також можуть коригувати натуру у відповідному напрямку. Крім простих натур, Авіценна розрізняв ще чотири складних натури, на основі превалювання однієї з чотирьох рідин організму (крові, слизу, жовтої і чорної жовчі).

6. Розвиток наукових знань про природу психіки:

• Розвиток психологічних поглядів у середньовічній Європі (Фома Аквінський, Декарт, Гоббс, Спіноза, Лейбніц. Локк).

Фома Аквінський обгрунтував вчення про пізнання, згідно з яким воно є невід'ємним атрибуто існування всього живого. Він заперечував існування вроджених знань, визнаючи існування природного і надприродного пізнання. З точки зору природного пізнання душа, є форма деякої матерії. Але вона має дві можливості пізнання:

• по-перше, як акт деякого тілесного органу

• по-друге, як результат роботи інтелекту.

Декарт досить різко протиставляв тіло і душу. Як він казав, Є тіло, тіло смертне і несмисляче, і є душа – безсмертна і мисляча. Також він ввів в обіг поняття рефлекс і свідомість.

Вчення Томаса Гоббса внесло великий внесок у розвиток психології. Саме Гоббсом належить заслуга висування ідей, що започаткували асоціативної психології. Йдеться матеріалістичному напряміассоцианизма, оскільки лад і зв'язок уявлень відбивають, за Гоббсом, послідовність відчуттів і обумовлені, зрештою, впливом зовнішніх об'єктів на органи почуттів.

Відповідно до Гоббсом, відчуття – «образи, чи ідеї, речей, існуючих поза нас…» - відповідають своїх об'єктах лише тому випадку, ми сприймаємо величину, чи протяжність предметів, їх рух чи спокій. Коли ж ідеться про відчуття кольору, звуку, запаху тощо., то не відповідають якісь реальні властивості предметів, і відчуття є у цьому випадку уявлюваними образами чи привидами.

Бенедикт Спіноза (1632-1677), нідерландський філософ.

Теорія пізнання. Спіноза виводить три типи пізнання:

1) пізнання першого роду - це думка і уява, які існують у вигляді образів. Ці пізнання є непевними і перекрученими, а також дають лише абстрактні знання;

2) пізнання другого роду - це загальні ідеї про істотні властивості речей. Вони становлять підставу для наук, але страждають відривом від конкретних індивідуальних особливостей позначаються об'єктів;

3) інтуїтивне пізнання, яке визначається як знання сутності речей, в якому конкретне і індивідуальне виступає в їх справжньому єдності.

Годфрід Вільгельм Лейбніц (1646-1716) - німецький філософ і найвідоміший математик; так само як і Спіноза, розглядав людину як цілісне істоту, але при цьому мав своє розуміння єдності тілесного і психічного, яке отримало назву психофізичного паралелізму: душа і тіло не можуть впливати одне на інше і роблять свої операції самостійно і автоматично, але в основі їх єдності лежить духовне начало, якась божественна мудрість, яка позначається в тому, що між ними існує встановлена гармонія.

Локк Джон (1632 – 1704) — английский философ, психолог, педагог, создатель основ эмпирической психологии. Развивал положение о происхождении всего психологического содержания из индивидуального опыта. В соответствии с этим выдвинул тезис о том, что душа является „чистой доской“, письмена на которой пишутся опытом. Выделял две формы опыта: внешний опыт, в котором представлены ощущения внешнего мира, и внутренний опыт, где представлены идеи, т.е. результаты познания деятельности собственного разума. При этом образование сложных, или составных, идей может идти двумя путями: либо при помощи операций ума, таких как сравнение, абстрагирование и обобщение, в результате чего формируются понятия, либо достаточно случайно, при объединении идей посредством ассоциаций, что приводит к образованию, например, предрассудков или страхов. Эти построения Локка нашли свое продолжение в интроспективной и ассоциативной психологии.