71. Психічні явища та факти.

Психічні явища – це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Психічне життя людини охоплює її пізнавальну діяльність:

• Відчуття;

• Сприймання;

• Пам'ять;

• Мислення;

• Уяву.

Емоційно-вольову:

• Різноманітні почуття;

• Переживання;

• Прояви волі.

Важливим аспектом психічного життя є спонуки до активності :

• Потреби;

• Інтереси;

• Переконання;

• Ідеали.

Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості:

• Здібності;

• Темперамент;

• Характер.

Та її психологічні стани:

• Піднесеність;

• Пригніченість;

• Схвильованість;

• Байдужість.

Психологічні факти – це об’єктивні обставини, що виявляються у поведінці, тілесних процесах, продуктах діяльності мислення, соціально-культурних явищах і т. д.

72. Свідомість та самосвідомість людини.

Свідомість — вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою. Психологія пояснює виникнення людської свідомості суспільним буттям людей і трудовою діяльністю, що спричинили її розвиток.

Є три джерела поведінки спадково закріплена програма, власний досвід індивіда, передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова (2 сиг. сист.).

Характерними структурними компонентами свідомості є:

5. Знання про навколишній світ, природу, суспільство.

6. Виокремлення людиною себе в предметному світі як суб'єкта пізнання, розрізнення суб'єкта - "Я" та об'єкта - "не Я", протиставлення себе як особистості об'єктивному світу.

7. Цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів.

8. Ставлення до об'єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе.

Завдяки свідомості та самосвідомості людина стає суб'єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання й досягає її.

Рівень розвитку й вияву свідомості в людини залежить від нагромаджених знань і виробленого світогляду, її ідейних і моральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе.

Самосвідомість людини — усвідомлення за допомогою мови себе самої, свого ставлення до природи і до інших людей, своїх дій і вчинків, думок, переживань і психічних якостей. Розвиток самосвідомості людини виявляється у:

• Самоспостереженні;

• Критичному ставленні до самої себе;

• Оцінці своїх позитивних і негативних якостей;

• Самовладанні;

• Відповідальності за свої вчинки.

Рівні свідомості.

Крім вищого рівня психічного відображення — свідомості, існує і несвідоме.

Несвідоме — сукупність психічних явищ, що виникають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.

На цьому рівні психічного відображення у людини порушується словесна регуляція поведінки, втрачається повнота орієнтації щодо часу і місця дії, вона не може усвідомити наслідки своїх дій і вчинків. До сфери несвідомого належать

• сновидіння,

• реакції — відповіді на субсенсорні подразники,

• автоматизовані рухи і дії,

• спонукання до діяльності, в яких немає усвідомлення мети.

До несвідомого відносять і деякі патологічні явища: марення, галюцинації.

Представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використовують термін «підсвідоме». Проте їх треба розрізняти. За своїм обсягом термін «несвідоме» значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїцію). Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме — це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості.

До несвідомого належить і надсвідоме.

Надсвідоме — рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено — вольовому контролю.