22. Основні елементи соціальної структури

У соціології поняття «соціальна структура» трактується в широкому і вузькому сенса�. У широкому сенсі під нею розуміється розподіл суспільства на сфери життя людей (економічну, соціальну, політичну, духовну), на виробництво, обмін, розподіл і споживання, Найбільш важливими розрізами структури в цьому сенсі є соціально-класова, соціально-професійна, соціально-демографічна, етнічна, поселенська.  У вузькому сенсі - всі значущі соціальні відмінності між людьми в процесі їхньої життєдіяльності.

Соціальна структура суспільства передбачає розгляд суспільства як цілісної системи, що має внутрішню диференціацію, причому різні частини цієї системи знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою. Різні соціальні спільності людей в реальному житті постійно взаємодіють між собою, взаємопроникають один в одного. Відносини класів, наприклад, роблять великий вплив на відносини націй, відносини націй у свою чергу надають певний вплив на відносини класів. Соціальна структура - це стійкий зв'язок елементів у соціальній системі. Основними елементами соціальної структури суспільства є індивіди, що займають певні позиції (статуси) і виконують певні соціальні функції (ролі), об'єднання цих індивідів на основі їх статусних ознак у групи, соціально-територіальні, етнічні та інші спільності . Соціальна структура виражає об'єктивний розподіл суспільства на спільності, класи, верстви, групи і т.д., вказуючи на різне становище людей по відношенню один до одного по численних критеріям. Залежно від того, який елемент виділяється в якості головного, структура суспільства може бути представлена ​​як групова, класова, общностная і т.д. система. Таким чином, соціальна структура - це будова суспільства в цілому, система зв'язків між його основними елементами.

Група - сукупність взаємодіючих людей, які відчувають свою взаємозв'язок і сприймається іншими як якусь спільноту.

Класи - великі соціальні групи, що розрізняються за їх ролі в усіх сферах життєдіяльності суспільства, які формуються і функціонують на основі корінних соціальних інтересів. Класи мають загальні соціально-економічні та психологічні характеристики, ціннісні орієнтації, свій "кодекс" поведінки.

Соціальні верстви - це проміжні або перехідні суспільні групи, які не мають яскраво вираженого специфічного ставлення до засобів виробництва, отже, не володіють усіма ознаками класу.

Страта - соціальна група, що відрізняється (обмежена) за своїм статусом у соціальній ієрархії суспільства по якомусь параметру - тип професії, рівень доходу та т.п. Поняття "клас" при цьому використовується як збірний термін, що відображає збіг статусів людей, що веде до однорідності й однакової соціальної позиції.

23. Сучасні форми соціальної нерівності

Соціальна нерівність - форма соціальної диференціації, при якій окремі індивіди, соціальні групи, верстви, класи знаходяться на різних щаблях вертикальної соціальної ієрархії і володіють нерівними життєвими шансами і можливостями задоволення потреб.

У найзагальнішому вигляді нерівність означає, що люди живуть в умовах, за яких вони мають нерівний доступ до обмежених ресурсів матеріального і духовного споживання. Виконуючи якісно нерівні види праці, в різній мірі задовольняючи суспільні потреби, люди іноді виявляються зайняті економічно неоднорідним працею, бо такі види праці мають різну оцінку їх суспільної корисності. Враховуючи незадоволеність членів суспільства існуючою системою розподілу влади, власності і умов індивідуального розвитку, все ж потрібно мати на увазі універсальність нерівності людей.

Форми соціальної нерівності:

1. Біосоціальна

2. Сексуальне

3. Етнічне

4. Національне

5. Гендерна

Проблема соціальної справедливості є складною і неоднозначною. Її розуміння залежить від історичного етапу розвитку суспільства, класових позицій, рівня знання (емпіричний та теоретичний). На побутовому рівні соціально справедливим сприймається таке суспільство, у якому більшість громадян вважає його "природнім", нормальним адекватним своєму становищу, потребам, інтересам. Звичайно, що ті чи інші умови життєдіяльності суспільства сприймались громадянами як "природні" тільки на певному історичному відрізку часу. Наприклад, за феодальної епохи вважалось само собою зрозумілим, що поміщик (феодал) має право безоплатно одержувати долю створюваного залежними людьми (закріпаченими селянами) багатства. За ринкових умов такий порядок сприймається як протиприродній, а нормальним порядком вважається право вільного розпорядження своєю власністю і робочою силою, вільно конкурувати на різних ринках. Вільна конкуренція стає суттєвим критерієм соціальної справедливості. Розвиток капіталізму вільної конкуренції закріплює за однією частиною суспільства право на працю, оплата якої забезпечує їй мінімальне задоволення фізіологічних потреб (продуктах харчування, одяг, житло), а за другою - власність на засоби виробництва і забезпечене життя. І досить скоро більшістю населення стало сприймати цей устрій як несправедливий. Низка соціальних революцій у Західній Європі у ХІХ-ХХ ст. та Велика Жовтнева соціалістична революція у Росії стали виявом боротьби з несправедливістю, за створення справедливого суспільства.