26. Співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство»

Термін «культура» латинського походження й спочатку означав «оброблення ґрунту, його культивування». Надалі слово «культура» одержало узагальнене значення, ним стали називати все створене людиною. При такому підході культура з’являється як створена людиною «друга природа», надбудована над першою, натуральною природою, як весь створений людиною світ. Культура містить у собі результати матеріального й духовного виробництва. Це загальнофілософський підхід до культури.

У соціології під культурою в широкому змісті розуміють специфічну, генетично не наслідувану сукупність засобів, форм, зразків і орієнтирів взаємодії людей з середовищем існування, які вони виробляють у спільному житті для підтримки певних структур діяльності й спілкування.

У вузькому значенні культура трактується як система колективно поділюваних цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, властивих певній групі людей.

Культура розглядається в соціології як складне динамічне утворення, що має соціальну природу й виражається в соціальних відносинах, спрямованих на створення, засвоєння, збереження й поширення предметів, ідей, ціннісних поглядів, що забезпечують взаєморозуміння людей у різних соціальних ситуаціях. Об’єктом соціологічного дослідження є конкретний розподіл існуючих у даному суспільстві форм і способів освоєння, створення й передачі об’єктів культури, стійкі й мінливі процеси в культурному житті, а також зумовлюючі їх соціальні фактори й механізми.

Поняття «культура» тісно стикається з поняттям «цивілізація», часом їх навіть ототожнюють.

Цивілізація розуміється вченими удвох значеннях. У першому випадку — як історична епоха, яка прийшла на зміну «варварству», що знаменує вищий етап розвитку людства.

У другому випадку цивілізацію пов’язують з географічним місцем, маючи на увазі локальні, регіональні й глобальні цивілізації, наприклад, Східну й Західну. Вони відрізняються не тільки економічним укладом і культурою (сукупністю норм, звичаїв, традицій, символів), але й розумінням сенсу життя, справедливості, долі, ролі праці й дозвілля тощо. Східна й Західна цивілізація базуються на різних системах соціальних цінностей, різній філософії, різних принципах життя й образах світу. І вже з них виникають розходження в поведінці, манері одягатися, типах житла.

Зазвичай культуру пов’язують з певним суспільством. Говорять, наприклад, про російську, французьку, іспанську культури, про культуру міста або села, маючи на увазі, що в кожному суспільстві існує специфічна, відмінна від інших, система взаємозалежних норм, звичаїв, вірувань і цінностей, які сприймає більшість членів суспільства. Внутрішні соціальні зв’язки й незалежність суспільства, що зв’язує усіх його індивідів, є каркасом культури, її основою й захистом від зовнішнього впливу.

Без суспільства як єдиного цілого культура не могла б розвиватися, тому що з його допомогою закріплюються однакові культурні зразки і їхнє відділення від домінуючого впливу інших культурних систем.

Але межі культури й суспільства не ідентичні. Наприклад, римське право є основою правових систем суспільства (і елементом культури) як Франції, так і Німеччини, хоча це й різні соціокультурні спільності. У той же час кожне одиничне суспільство може містити в собі різні культури, у значній мірі відмінні одна від одної (наприклад, наявність у суспільстві двох або більше мов або декількох релігійних вірувань).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що, з одного боку, культура кожного окремого суспільства не обов’язково повинна визнаватися всіма його членами, а з іншого — деякі її культурні зразки поширюються за межі суспільства й можуть бути прийняті в декількох суспільствах

27.Основні елементи культури

Культура як громадське явище має, як це було сказано вище, складну структуру, найважливішим елементом якої є суб'єкт, його свідомість і психіка. Тому треба розрізняти культуру суб'єкта і культуру як громадське явище. Останнє складніше і включає окрім суб'єкта і інші елементи, зокрема численні культурні блага (цінності). Зупинимося на деяких елементах культури людей, що мають найбільш важливе значення для культури як громадського явища.

Першоосновою будь-якої культури є мова, той понятійно-логічний апарат, який властивий світосприйняттю того або іншого народу.

Культурні традиції передаються в жестах, обрядах, міміці, танцях. Покоління, що пішли, доносять до нас свої уміння, навички, лад думки в речових формах і так далі. Але навряд чи що-небудь може конкурувати з найбільш містким, доступним, точним ретранслятором культури, якою є мова. 

Мова має свої рівні: літературний, розмовний, простонародний, місцевий, професійний і тому подібне. Ця специфіка виражається у відповідних словах, виразах, словосполученнях, будові слів. Наприклад, моряки говорять не компас, а компас, з наголосом на останньому складі.

При аналізі суб'єкта культури треба розрізняти психічні форми, в яких існує культура людини (знання, переконання, воля і тому подібне), і його зміст. Таким культурним змістом є, передусім, цінності (блага) - визначальний елемент (ядро) культури людей. Для того, щоб оцінити, визначити, що значущо, а що ні, що корисно, а що шкідливо, що є добром, а що злом, людина повинна застосувати певні критерії і мірки, по яких буде зроблена оцінка об'єкту. Ці критерії оцінки дій, предметів, ідей, думок і складають головне в культурі. Вони і називаються цінностями. В зв'язку з цим цінність як ідеальне, уявне, як критерій не слід плутати з самим об'єктом, предметом, який вже визнаний цінністю для людини. Культура, розглянута в ціннісному аспекті, - це своєрідний соціальний механізм, який виявляє, координує, адресує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває і передає цінності в суспільстві.

Синтетичною формою культури, що об'єднує в собі знання, переконання, звички, з одного боку, і поведінка - з іншою, являються обряди, звичаї, традиції.

 Обряд - це сукупність стереотипних колективних дій, символізуючих в собі ті або інші соціальні ідеї, представлення, норми, цінності і що викликають відповідні колективні почуття. В процесі обряду відбувається не лише раціональне освоєння тих або інших норм, цінностей, ідеалів, але і співпереживання їх учасниками, що перетворює їх на переконання.

 Звичай - це сприйнята з минулого і відтворна в сьогодення форма соціальної регуляції поведінки і відношення людей, яка об'єднує членів в групу. Звичай полягає в наслідуванні сприйнятих з минулого обрядів, святам, трудовим навичкам і тому подібне

 Традиції - це переконання, що передаються з покоління в покоління, обряди, звичаї, свята, трудові навички і тому подібне. Традиції виступають основою спадкоємності культури і ідентичності соціальних груп.