7. Позитивізм Конта і органістична концепція Спенсера

Огюст Конт (1798-1857). О. Конт ввів у науковий обіг поняття "соціологія". Він виступав проти того, щоб вважати суспільство простою сукупністю індивідів, які розглядалися багатьма мислителями як свого роду "соціальні атоми", існуючі мало не автономно по відношенню один до одного.

О. Конт став засновником першого напряму в соціології - позитивізму, у якого в XIX столітті було багато прихильників. Згідно ідеології даного напрямку соціологія повинна бути наукою про суспільство. Подібно природничих дисциплін, соціологія повинна: ​​

1) спиратися на об`єктивні факти, а не на роздуми про них;

2) отримані знання повинні бути перевірені,

3) наука повинна приносити плоди для суспільства, подібно до того, як відкриття законів механіки сприяло появі машин.

О. Конт формулює два основних закони: закон трьох стадій і закон класифікації наук.

Згідно закону трьох стадій, людський дух у своєму розвитку пройшов три фази: теологічну (панування ідей, що не мають доказів), метафізичну (пізнання суті, прийнятої за реальність) і наукову (позитивізм, пізнання за допомогою розуму і спостереження).

Наступна концепція - це класифікація наук, в якій науки розташовуються від більш загальних до більш приватним і складнішим наукам: Математика - Астрономія - Фізика-Хімія - Біологія - Соціологія.

Соціологію О. Конт ділив на дві частини: соціальну статику (закони функціонування соціальної системи, ідея порядку і гармонії) і соціальну динаміку (аналіз законів соціального розвитку , ідея прогресу).

Паралельно з французькою соціологічною школою розвивалася англійська школа, яскравим представником якої є Герберт Спенсер (1820-1903) - послідовник позитивістських ідей О. Конта, є засновником органічної школи в соціології. Основою його поглядів була аналогія між біологічним і соціальним організмами. Г. Спенсер широко використовував історико-порівняльний метод в обгрунтуванні соціологічних поглядів.

Велика увага Спенсер надав уточненню і розробці понятійного апарату соціології. Можна сказати, він заклав фундамент понятійної системи соціології, а також структурно-функціонального методу. Праця Спенсера "Підстави соціології" (1877) був одним з перших в плані побудови цілісної соціологічної системи, тому він вважається одним із засновників соціології поряд з О. Контом а також родоначальником органічної теорії суспільства.

Центральне поняття всієї світоглядної концепції Спенсера - еволюціонізм. Згідно ідеї закономірної еволюції суспільного життя процес соціальних змін відбувається за природними законами, незалежно від бажання людей.

Органицизм, еволюціонізм, функціоналізм - три основні «кити» соціології Г. Спенсера.

8. Соціологія е. Дюркгейма

представником французької соціологічної школи є Еміль Дюркгейм (1858 - 1917). Родоначальник французької соціологічної школи, перший в світі професор соціології, засновник журналу «Соціологічний щорічник». Викладав в університетах Бордо і Парижа, здійснив інституціоналізацію соціології у Франції. Основне значення в своїй науковій діяльності Дюркгейм надавав вивченню причин порядку та безладу в суспільстві.

Дюркгеймовская соціологія грунтується на теорії соціального факту. У своїй роботі «Метод соціології» Е. Дюркгейм викладає основні вимоги до соціальних фактів, які дозволили б існувати соціології як науки.

Перше правило полягає в тому, щоб «розглядати соціальні факти як речі». Це означає, що: а) соціальні факти зовнішні для індивідів, б) соціальні факти можуть бути об`єктами тому, що вони матеріальні, суворо наблюдаеми і безособові; в) встановлюються між двома або безліччю соціальних фактів відносини причинності допомагають формулювати постійні закони функціонування суспільства .

Друге правило полягає в тому, щоб «систематично відмежовуватися від усіх вроджених ідей». Це означає, що: а) соціологія передусім повинна порвати свої зв`язки з різними ідеологіями і особистісними пристрастями; б) вона також повинна звільнитися від всіх забобонів, якими володіють індивіди щодо соціальних фактів.

Третє правило полягає у визнанні примату (першості, пріоритету) цілого над складовими її частинами. Це означає визнання того, що: а) джерело соціальних фактів знаходиться в суспільстві, а не в мисленні та поведінці індивідів, б) суспільство є автономна система, керована своїми власними законами, що не зводиться до свідомості або дії кожного індивіда.

Отже, соціологія, на думку Е. Дюркгейма, грунтується на пізнанні соціальних фактів. Визнання об`єктивної реальності соціальних фактів є центральним пунктом соціологічного методу, за Дюркгейма.