- •1. Обєкт та предмет соціології
- •2. Функції соціології як науки
- •3. Місце соціології у системі соціальних та гуманітарних наук
- •4. Структура системи соціологічного знання
- •5. Періодизація розвитку соціологічного знання
- •6. Фундатори академічної соціології, їх погляди на суспільство (о.Конт, г. Спенсер, к. Маркс, е. Дюркгейм, м. Вебер та ін.)
- •7. Позитивізм Конта і органістична концепція Спенсера
- •8. Соціологія е. Дюркгейма
- •10. Матеріалістичне вчення про суспільство.
- •9. М. Вебер. Взаємозв’язок між протестантською етикою та духом капіталізму
- •11. Сучасні соціологічні теорії
- •12. Соціологічна думка в Україні 19-20ст
- •13. Соціальна мобільність
- •14. Суспільство як соціальна система
- •15. Проблема типологізації суспільств
- •16. Поняття соціальний інститут, види
- •17. Види і функції соціальних інститутів
- •19. Соціальна стратифікація: сутність, історичні види
- •21. Соціальний статус та соціальна роль
- •22. Основні елементи соціальної структури
- •23. Сучасні форми соціальної нерівності
- •24. Поняття культури. Основні елементи культури.
- •25. Культура: сутність, основні характеристики, функції
- •26. Співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство»
- •28. Контркультура та субкультура
- •Масова та елітарна культура[ред. • ред. Код]
- •Масова і народна культура[ред. • ред. Код]
- •Підхід Володимира Ядова[ред. • ред. Код]
- •Види, форма і зміст опитувань[ред. • ред. Код]
- •Правила складання питань
- •Послідовність питань[ред. • ред. Код]
Масова та елітарна культура[ред. • ред. Код]
У працях філософів XX століття поняття масової й елітарної культури трактуються як протилежні і пов'язані з концепцією поділу суспільства на еліту і маси. Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції: суспільство поділяється на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і на «масу» — що кількісно переважає. Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «маси» — «масовій культурі».
Аналогічно, Артур Шопенгауер поділяв людей на два типи: «людей генія», що мають особливу здатність до естетичного світоспоглядання і художньо-творчої діяльності, і «людей користі», що зорієнтовані здебільшого на практичну, утилітарну діяльність. На цих же позиціях виступає Ганс-Георг Гадамер, на думку якого, «неминуче ще чіткіше розмежування між масою і тими небагатьма по-справжньому творчими талантами, які існуватимуть з масою поруч у часі».[15]
Двайт Макдональд вважає, що масова культура з'явилася як «паразитична ракова пухлина на тілі культури високої».[16]. Вторинність масової культури підкреслює іКлемент Грінберг, на думку якого умовою існування масової культури є «доступ до високої, дозрілої культурної традиції, відкриття і досягнення якої вона використовує у своїх цілях»[17]. Польський дослідник В. Дашкевич порівнює масову і елітарну культуру з гусеницею і листям, вважаючи, що масова підриває елітарну, нічого не даючи взамін.[3]
Протиставлення елітарної і масової культур фігурує і в працях сучасних українських культурологів. Наприклад, В. В. Панталієнко зазначає: «Якщо продукти масової культури функціонують як ринкові товари і звернені до всіх, то продукти культури елітарної підкреслено езотеричні, зрозумілі далеко не кожному. Якщо масова культура удавано оптимістична, то елітарна — найчастіше глибоко песимістична».[18]
В ряді джерел, однак, засвідчується перегляд концепції протиставлення елітного і масового.[19] Наприклад, С. С. Русаков закликає «фіксувати увагу не на естетичній або моральній оцінці масової культури, а на її визначенні як технології виробництва культурного продукту».[1]
Масова і народна культура[ред. • ред. Код]
Як українські, так і західні науковці протиставляють масову культуру національній і вбачають в її поширенні загрозу для останньої. Наприклад, Двайт Макдональд зазначає, що «якщо народна культура розквітала, відгороджена муром від культури еліт, сучасна масова культура цей мур брутально знищила, відкривши масам доступ до спотвореної елітної культури»[16] Польські дослідники, протиставляючи народну культуру масовій зазначають, що зміст народної культури зазвичай був «простим і зрозумілим» завдяки «близькому контакту між творцем і реципієнтом», а властивою рисою народної культури є «її оригінальність, що походить з її вільного і спонтанного творення». Натомість масова культура є нав'язуваною зверху. Її продуцентами є люди бізнесу, а реципієнт зазвичай обмежений вибором між купівлею або відмовою від покупки.[3][20]
На думку українських культурологів, масова культура стала серйозною загрозою для національної самобутньої української культурної традиції, загрожує втратою духовності, перешкоджає збереженню культурної самобутності, формує національний нігілізм, створює умови, за яких можлива відмова від своєї національності, знецінення власних національних цінностей[6][21] На думку Г. Лозко, нейтралізація негативного впливу масової культури на формування національної самосвідомості полягає у вихованні національного імунітету — «уміння дати відсіч чужому, зокрема відмовитися від чужих цінностей, навчитися відрізняти своє від рідного»[21]
30. Програма соціологічного дослідження є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є стратегічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.