11. Сучасні соціологічні теорії

У сучасній соціології поряд із терміном «теорія» часто вико­ристовують і такі поняття як «концепція», «парадигма». Кон­цепція(від латин, сопсерсіо — «розуміння», «сприйняття») система взаємопов'язаних поглядів на певні явища і процеси, спосіб їх розуміння і трактування; головна ідея певної теорії.

Поняття «парадигма» вперше використав американський вчений Томас Кун, щоб за його допомогою розмежовувати різні наукові підходи до розгляду одних і тих же явищ. Парадигма — це сукуп­ність переконань, цінностей і методів, які визнаються певним науковим співтовариством. Поява парадигми є завжди резуль­татом певного індивідуального теоретичного досягнення — біля її витоків завжди стоїть конкретний автор з ідеями, що приваб­люють інших вчених, які не копіюють ці ідеї, але беруть їх за взі­рець, орієнтир у науковому пошуку. Отже, парадигма є певним науково-теоретичним, концептуальним та методологічним ба­ченням світу, яке скеровує під певніш кутом зору науковий підбір проблем та емпіричного матеріалу, що обґрунтовує теорію.

Основні відмінні та спільні риси сучасних соціологічних те ­орій дозволяє зрозуміти їх класифікація, що може проводиться за кількома критеріями.

По-перше, теорії відрізняються за логікою побудови, яка може бути дедуктивною (аналіз іде від загального, тобто су­спільства, до окремого, тобто окремої особистості) або індук­тивною (логіка дослідження будується навпаки — від окремого до загального). Більшість соціологічних теорій не виражені в явно дедуктивній формі, а лише прагнуть до неї.

Із дедуктивної форми теоретизування випливають:

а)  функціоналізм; б)конфліктні теорії; в)теорія раціонального вибору.

До індуктивних теорій відносяться:

а)  інтеракціонізм; б)феноменологія; в)етнометодологія.

По-друге, залежно від рівня аналізу розрізняють теорії мак- рорівня (аналізують суспільство в цілому) і мікрорівня (го­ловний акцент робиться на окремих складових суспільства, соціальних відносинах). Теорії макрорівня описують загальні характеристики соціальних структур, розподіл соціальних по­зицій, великомасштабні зміни, еволюційний розвиток. Теорії мікрорівня розглядають тонкощі взаємодії між людьми.

Макрорівень аналізу здійснюється у функціоналізмі та кон­фліктних теоріях, а мікрорівень — у феноменології та етнометодології, інтеракціонізмі, теоріях раціонального вибору.

По-третє, основні парадигми відрізняються уявленнями про характер людської поведінки. Послідовники одних теорій вважають, що людська поведінка детермінована, визначена, передбачувана (теорії раціонального вибору, функціоналізм, конфліктна парадигма). Інші теорії підкреслюють творчий характер людської поведінки. Людина постійно створює щось нове, тому її дії непередбачувані (інтеракціонізм, феноменоло­гія та етнометодологія).

По-четверте, соціологи по-різному уявляють собі причини чюдської поведінки. Функціоналісти, інтеракціоністи, феноме­нологи та егнометодологи вважають, що поведінка обумовлена цінностями суспільства, а в конфліктних теоріях і теоріях ра­ціонального вибору — інтересами діючих людей і груп.

І нарешті, по-п'яте, існуючі парадигми ставлять перед со­бою різні цілі. Функціоналізм, теорії раціонального вибору та конфліктні теорії намагаються пояснити існуючу соціальну реальність, а інтеракціонізм, феноменологія та етнометодологія — тільки описати її.