Підхід Володимира Ядова[ред. • ред. Код]

Програма соціологічного дослідження – це виклад його теоретико-методологічних передумов ( загальної концепції ) відповідно до основних завдань і мети роботи і гіпотез дослідження з вказівкою правил процедури, а також логічної послідовності операцій для їх перевірки. Кількість елементів програми залежить від типу дослідження, його мети. До складу програми соціологічного дослідження входить, на думку автора два розділи – методичний та методологічний. В методологічному розділі є такі підпункти:

1. формулювання проблеми соціологічного дослідження,

2. визначення об’єкта та предмета соціологічного дослідження;

3. визначення мети та підготовка задач дослідження;

4. уточнення та інтерпретація основних понять;

5. попередній системний аналіз об’єкта соціологічного дослідження;

6. формулювання робочих гіпотез.

Методичний, або процедурний розділ включає в себе:

1. принциповий (стратегічний) план дослідження;

2. обґрунтування системи вибірки одиниць спостереження;

3. попередній нарис основних процедур збору та аналізу вихідних даних.

31При проведенні соціологічних досліджень найбільш часто використовуються такі методи збору інформації: опитування, аналіз документів, спостереження.

Опитування — найпоширеніший метод збору первинної інформації. У кожному випадку опитування передбачає звернення безпосередньо до учасника й спрямоване на ті сторони процесу, які мало піддаються або не піддаються взагалі прямому спостереженню.

Існують два основні різновиди соціологічного опитування: анкетування й інтерв’ювання.

При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету з питаннями у присутності анкетера або без нього. За формою проведення воно може бути індивідуальним і груповим, очним і заочним. Найпоширеніші форми заочного — поштове опитування, опитування через газету, журнал.

Інтерв’ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, при якому дослідник (або його повноважний представник) сам задає питання й фіксує відповіді. За формою проведення воно може бути прямим, «віч-на-віч», і опосередкованим, наприклад, по телефону.

Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації, розрізняють опитування масові й спеціалізовані. У масовому опитуванні основним джерелом інформації виступають представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо пов’язана із предметом аналізу. Учасників масових опитувань прийнято називати респондентами.

У спеціалізованих опитуваннях головне джерело інформації — компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють робити авторитетні висновки. Учасниками таких опитувань є експерти, здатні дати зважену оцінку з питань, що цікавлять дослідника. Звідси ще одна широко поширена в соціології назва таких опитувань — експертні опитування. (Далі теж до цього питання)

32. Аналіз документів. Цей метод дозволяє одержати відомості про минулі події, спостереження за якими вже неможливе.

Вивчення документів допомагає виявити тенденції й динаміку змін і розвитку певних явищ і процесів. Джерелом соціологічної інформації виступають зазвичай текстові повідомлення, що знаходяться в протоколах, доповідях, резолюціях, рішеннях, публікація, листах і т.п. Особливу роль виконує соціальна статистична інформація, яка у більшості випадків використовується для характеристики конкретно-історичного контексту розвитку досліджуваного явища або процесу. Важливою особливістю більшої частини статистичних документів є їх агрегованний характер, що означає їхню співвіднесеність з певною групою як цілим. Так, доступність «споживчого кошика» може бути віднесена як до всього населення, так і до окремих соціальних груп,

Не менш важливого значення набуває контент-аналіз, що активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації. Аналіз заснований на використанні однакових стандартизованих показників (індикаторів) для пошуку, обліку й підрахунку масовості тих або інших характеристик тексту. Даний аналіз здійснюється за схемою: хто сказав, що, кому, як, з якою метою і з яким результатом.

33. Спостереження являє собою цілеспрямоване й систематизоване сприйняття досліджуваного процесу або явища, риси, властивості й особливості якого фіксуються дослідником. Форми й прийоми фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото- або кіноапарат й інші технічні засоби.

Особливість спостереження як методу збору первинної інформації — можливість аналізувати й одержувати різнобічні враження про досліджуваний об’єкт. Тут можуть фіксуватися характер поведінки, жести, міміка особи, вираження емоцій окремих людей і цілих колективів (груп).

Виділяють два основні різновиди: включене й невключене спостереження. Якщо поведінка людей вивчається соціологом як учасником групи, то він проводить включене спостереження. Якщо соціолог вивчає їхню поведінку збоку (у спеціальному бланку реєструє всі типи дій, реакції, форми спілкування тощо), то він проводить невключене спостереження.

34Вибірка — це сукупність елементів об’єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню; сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об’єкта, одиниць спостереження й вивчення при масових соціологічних дослідженнях.

Безліч соціальних об’єктів, які є предметом вивчення в програмі соціологічного дослідження, утворюють генеральну сукупність. Як генеральну сукупність можна розглядати жителів країни, області, підприємців, студентів всієї країни тощо, Частина об’єктів генеральної сукупності, що виступають як об’єкти спостереження, називається вибірковою сукупністю. Число одиниць спостереження в складі вибіркової сукупності називається обсягом вибірки.

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об’єкта, а вибірковий характер. При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки повинні бути враховані два фактори: 1) наявність або відсутність ймовірного механізму відбору й 2) наявність або відсутність об’єктивності при відборі. Облік цих факторів дає такі основні види вибірки: випадкова, квазівипадкова, квотна, багатоступінчаста та ін.

Вибірка випадкова. Спосіб відбору, при якому кожний елемент генеральної сукупності має деяку, відмінну від нуля, імовірність бути відібраним.

Реалізувати процедуру простого випадкового відбору можна двома прийомами: лотерейним методом і за допомогою таблиці випадкових чисел.

Вибірка невипадкова. Виділяють два види невипадкового відбору: спрямований відбір (цілеспрямований, цільовий, вибір на розсуд) і-стихійний. Спрямований відбір характеризується вибором одиниць або груп одиниць за яким-небудь заздалегідь визначеним принципом. Найпоширенішими формами спрямованого відбору вважаються: вибір типових об’єктів, метод «сніжної грудки» і вибір квотами,

Стихійні вибірки формуються довільно й, як правило, незалежно від дослідника. Прикладами стихійного відбору можуть служити опитування за допомогою засобів масової інформації, «вибірка ‘ першого зустрічного», опитування пасажирів на зупинках

або в транспорті тощо.

Вибірка квотна — мікромодель об’єкта соціологічного дослідження, сформована на основі статистичних відомостей (параметрів, квот) переважно про соціально-демографічні характеристики елементів генеральної сукупності.

Квотний метод вибірки передбачає попередню наявність статистичних відомостей щодо ряду істотних характеристик генеральної сукупності. Однак ці відомості не використовуються для визначення обсягу вибірки, тому що надалі відбір респондентів здійснюється не випадково, а цілеспрямовано, за допомогою інтерв’юерів. Число характеристик, дані про які вибираються як квоти, як правило, не перевищує чотирьох.

Вибірка багатоступінчаста — вид вибірки, побудований із застосуванням процедури поетапного відбору об’єктів, до того ж сукупність об’єктів, відібраних на попередньому етапі (сходинці) стає вихідною для відбору на наступному. Проміжні об’єкти, що становлять вибіркову сукупність на вищих сходинках багатоступінчастої вибірки, називаються одиницями відбору. Розрізняють одиниці відбору першої сходинки (первинні одиниці), одиниці відбору другої сходинки (вторинні одиниці) тощо. Об’єкти нижньої сходинки, з яких безпосередньо ведеться збір соціологічної інформації, називаються одиницями спостереження.

Прикладом може служити дослідження ставлення студентів до реформ у системі вищої освіти. Генеральна сукупність — усі студенти вузів. Застосовуються три сходинки відбору. На першій виділяються вузи за напрямками. Друга сходинка — у кожній групі вузів робиться випадковий непропорційний відбір. Наприклад, відбирається по одному або два вузи з кожної групи. На третій сходинці у вузах визначаються факультети й курси, на яких пройде дослідження. Четверта сходинка припускає визначення студентських груп, які будуть опитані. Одиницею спостереження є студент.

35. Опи́тування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога з респондентом. Також використовується для вимірювання громадської думки з різних питань. Опитування можна розглядати як один з найпоширеніших методів отримання інформації про суб’єктів — респонденти опиту. Опитування полягає в задаванні людям спеціальних запитань, відповіді на які дозволяють дослідникові отримати необхідні відомості залежно від завдань дослідження. До особливостей опитування можна зарахувати його масовість, що викликане специфікою завдань, які їм вирішуються.

Опитування поділяються на стандартизовані і нестандартизовані. Стандартизовані опитування можна розглядати як суворі опитування, що дають перш за все загальне уявлення про досліджувану проблему. Нестандартизовані опитування менш суворі порівняно з стандартизованими, в них відсутні жорсткі рамки. Вони дозволяють левітувати поведінку дослідника, залежно від реакції респондентів на питання.

При створенні опитувань спочатку формулюють програмні питання, відповідні рішенню задачі, але які доступні для розуміння лише фахівцям. Потім ці питання переводяться в анкетні, які сформульовані доступною неспеціалістові мовою.