32. Реквізити векселя.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів прості та переказні.

Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці. Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення терміну платежу;

г) зазначення місця" де має здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Правильність оформлення векселя — необхідна умова його дійсності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п. б), який має вигляд:

б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника*

Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій стороні векселя підтвердити свою згоду сплатити за векселем (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати за векселем), держатель (власник векселя) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати за векселем.

33. Випуск і обіг простих векселів.

Нагадаємо, що прості векселі (звичайні векселі, соло-векселі) — це письмові фінансові документи законодавчо встановленого зразка, що містять нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця після настання зазначеного строку сплатити вказану суму векселетримачеві або за його наказом третій особі.

В економічно розвинутих країнах простий вексель охоплює набагато меншу сферу кредитних операцій, ніж переказний. Це зумовлено не тільки історичними традиціями, а й тим, що у господарських суб'єктів попередньо вже склалися кредиторські стосунки з іншими контрагентами, кому вони можуть переказувати кошти за допомогою переказних векселів. До того ж прості векселі за своїм економічним змістом наближаються до статусу простого позичкового листа, що також робить їх менш привабливими, ніж переказні векселі

Практика застосування простих векселів свідчить, що вони видаються переважно для оформлення раніше здійсненої угоди між постачальником і боржником або за умов одночасного зустрічного переходу цінностей і векселя, у якому боржник бере на себе безумовне зобов'язання сплатити при настанні певного строку вказану суму грошей. У руках кредитора простий вексель є свідченням руху вартостей у кредит, тому він виконує функцію гаранта своєчасного отримання грошового еквіваленту.

У складанні простих векселів беруть участь дві особи; векселедавець і перший векселенабувач. Отримавши товари чи послуги на певну суму, векселедавець на підтвердження цього виписує простий вексель, у якому зобов'язується особисто розрахуватися з кредитором після збігу терміну платежу. В даній угоді перший набувач векселя надає цінності, за що отримує простий вексель.

Характерною рисою складання простого векселя є те, що він видається векселедавцем на ім'я векселетримача. У вексельному праві даний факт відображається у такому виразі: "Виписати вексель наказові векселетримача".

Платником простого векселя стає та ж особа, що й виписала його. Згідно з вексельним правом першим векселетримачем може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка особисто надала певні цінності у кредит. Наступні отримувачі даного векселя можуть володіти ним шляхом індосаменту або купівлі за бланковим індосаментом.

У свою чергу боржник, виписавши простий вексель, бере на себе зобов язання особисто сплатити вказану суму, для чого він має:

• своєчасно нагромадити і приготувати до платежу відповідні грошові ресурси;

• внести їх на рахунок кредитора, виписавши відповідне платіжне доручення;

• сплативши вексельну суму, зажадати від векселетримача повернення погашеного векселя.

Зобов'язаними особами, крім векселедавця і векселетримача, у простих векселях можуть виступати:

• ремітент — на випадок написання передавальних індосаментів

• особливий платник — якщо він уповноважений виконати вексельне зобов'язання;

• аваліст — у разі гарантійного поручительства

• посередник — у випадках прийняття на себе функцій посередника або оплати опротестованого векселя;

• особа з вексельними повноваженнями, тобто та, що отримала вексель за поручительським індосаментом;

• нотаріус (нотаріальна контора) або народний суддя, які офіційно засвідчують протест у неплатежі.

Залежно від характеру угод, що відображаються у простих векселях, розрізняють два види останніх — комерційні (товарні) та фінансові (банківські) векселі. Комерційні

(корпоративні) векселі не тільки відображають грошовий вираз товарних угод у вигляді комерційного кредиту, а й виконують функції розрахункового засобу, тому здатні багаторазово переходити від рук до рук, замінюючи грошові суми. Ось чому в країнах з високорозвиненою ринковою економікою корпоративні векселі переважають. Але в Україні поки що спостерігається інше. Гальмування глибоких економічних реформ, невизначеність перспектив та правового статусу багатьох державних підприємств зумовлюють тенденцію зростання ролі фінансових і банківських простих векселів.