54. Маржа: поняття та види.

Поняття «маржі» в маржинальної торгівлі на ринку цінних паперів наступне: маржа - це власні кошти клієнта (його грошовий капітал), що беруть участь в маржинальної угоді.

Маржа клієнта по відношенню до брокера являє собою гарантійний грошовий депозит, який клієнт передає брокерові в забезпечення своїх поточних і можливих майбутніх зобов'язань по маржинальної угоді.

Види марж.

1. Початкова, або первісна, маржа - це величина власного грошового капіталу, необхідна для здійснення маржинальної угоди відповідно до чинного законодавства. Первісна маржа розраховується за формулою

Мн = С / Цо х 100%,

де Мн - початкова маржа,%; С - власні кошти клієнта, вкладені в угоду; Цо - загальна вартість маржинальної угоди в момент її укладення.

2. Фактична маржа - це частка власного грошового капіталу клієнта у вартості маржинальної угоди на поточну дату. Вона щодня розраховується окремо для кожного виду маржинальних угод, але її загальна суть така:

Мф = Сф / Цфх 100%,

де Мф - фактична маржа,% на поточну дату; Сф - власні кошти клієнта в капіталі угоди на поточну дату; Цф - загальна вартість маржинальної угоди на поточну дату.

Якщо рівень фактичного запасу перевищує рівень початкової маржі, то це означає, що клієнт (спекулянт) має надлишкової маржею, яку він може використовувати або для вчинення нових (додаткових) маржинальних угод, або для зменшення розміру кредиту брокера.

3. Мінімальна маржа - це гранично допустимий рівень власного грошового капіталу (власних коштів) у вартості маржинальної угоди.

Якщо цінова ситуація на ринку склалася таким чином, що частка власних коштів клієнта зменшилася до рівня мінімальної маржі (або навіть нижче), то брокер має право вимагати від клієнта заповнити недолік свого гарантійного депозиту. В іншому випадку брокер має право самостійно продати частину цінних паперів клієнта (при короткій купівлю) або викупити необхідну кількість цінних паперів за рахунок наявних на маржинальном рахунку грошових коштів клієнта (при короткій продажу).

4. Варіаційна маржа, або маржа підтримки, - це сума коштів, яку клієнт повинен довнести на маржинальний рахунок, щоб виконати вимогу брокера з відновлення свого гарантійного депозиту (рівня маржі). Варіаційна маржа визначається у вигляді різниці між необхідним брокером рівнем маржі і його фактичним рівнем, що випливають з фактичної ситуації на ринку (з фактичного рівня ринкової ціни).

54. Поняття та характеристика фондових індексів.

Біржові індекси - це середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій, що дають найкомпактнішу картину про стан і динаміку фондового ринку. Біржові індекси є цифровими статистичними показниками, що виражають (звичайно у відсотках) послідовні зміни певних явищ.

Індекс являє гобою відношення порівнюваної величини до певної величини, яку приймають за базу. Кожен індекс має такі характеристики:

• список індексу (набір акцій-представників);

• метод зведення до середнього;

• види ваг до курсових вартостей акцій;

• базисне значення індексу;

• статистична база.

Біржові індекси іноді розраховуються як середньозважена величина, що визначається з урахуванням не тільки відносних змін, а й абсолютної ціни акцій компаній, які створюють кошик індексу.

У світовій практиці використовують чотири методологічних прийоми для побудови опосередкованих індексів зміни курсів акцій, що ґрунтуються на розрахунках за відповідний період:

1. темпів зміни середньої арифметичної величини ціни акцій певної кількості обраних корпорацій.(індекс Доу - Джонса);

2. темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій (індекси „Стандарт енд Пурз" та „Уілшир -5000");

3. середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій;

4. середньо геометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс „Велю Лайн").

Зміну значень індексів звичайно розглядають як показник попиту на ринку. Зростання чи падіння значення індексу на одному ринку часто впливає на стан попиту на іншому.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ФОНДОВИХ ІНДЕКСІВ Роль фондових індексів може бути зведена до трьох функцій: 1)діагностичної 2)індикативної

3)спекулятивної.

Під діагностичною функцією слід розуміти здатність системи індексів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Механізм зміни індексу дуже простий - зростання або зниження рентабельності виробництва в галузі миттєво відображається на котирувальній ціні відповідних акцій, що, у свою чергу, позначається на рівні біржового індексу галузі. Індекси є засобом демонстрації темпу просування ринку. Вони дають змогу інвесторам і торгівцям бачити тенденції, які складаються на ринку, і простежувати швидкість розвитку цих тенденцій.

Виконання індексами індикативної функції передбачає, що наявність об'єктивної оцінки цінової ситуації на фондовому ринку дає точку відліку для оцінки поведінки великих інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Розрахувавши динаміку ринкової вартості свого портфеля акцій за будь-який проміжок часу, інвестор може зробити обґрунтовані висновки, наскільки обрана ним стратегія є ефективною (портфельний індекс вищий/нижчий від фондового чи дорівнює йому), та внести корективи у свою поведінку на ринку, якщо це необхідно.

Спекулятивна функція фондових індексів проявляється в їх використанні як базового активу при укладанні ф'ючерсних контрактів та купівлі опціонів. Щоб спекулювати на такому ринку, можна взагалі не володіти цінними паперами, укладаючи термінові угоди при зміні значення індексу протягом дня або іншого короткострокового періоду. Що стосується самої методики визначення індексу, то він розраховується як відношення середньої геометричної ціни акцій підприємств за поточний період до середньої геометричної ціни за базовий період. Джерелом інформації є квартальні звіти торговців цінними паперами.