39. Банківські операції з векселем

Кожен з досить розвинутих комерційних банків має в своєму арсеналі повний спектрз аконодавчо дозволених вексельних операцій.

Кредитні,торгівельні та гарантійні вексельні операції розподіляються на активні та пасивні.

Банки можуть здійснювати такі кредитні операції з векселями:

• Активні:

— Врахування векселів.

— Надання кредитів під заставу векселів.

• Пасивні:

— Перерахування придбаних векселів.

— Одержання кредитів під заставу векселів.

Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позиції їх юридичної дійсності та фінансової надійності.

Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу, якщо:

— на векселі є підписи не менше ніж двох осіб;

— вексель належним чином індосований.

Не рекомендується приймати до врахування і в заставу:

— векселі, які мають перерву у повних індосаментах;

— неакцептовані переказні векселі;

— іменні векселі;

— опротестовані векселі.

Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості його оплати в строк. Крім перевірки кредитора платоспроможності пред'явника рекомендується аналізувати фінансове становище платника, індосантів і авалістів. Для цього можуть використовуватися всі можливості банку.

Векселі, що не оплачені в строк, мають бути опротестовані. Відшкодування коштів за придбаним векселем банк може одержати шляхом:

1. Оплати векселя платником або іншою зобов'язаною за векселем особою.

2. Перерахування врахованого векселя в іншому банку.

3. Продажу векселя.

4. Зарахування для погашення власних зобов'язань банку перед платником.

5. Передавання іншим особам для розрахунку за власними зобов'язаннями банку до або після настання строку платежу за векселем.

Врахування векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Враховуючи вексель, банк тим самим надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит на підставі укладеного договору про врахування.

Торгівля векселями – авалювання, купівля та продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції – надання гарантії на забезпечення оплати векселя.

Також виділяють розрахункові та Комісійні та довірчі операції.

40 . Загальна характеристика іпотечних цінних паперів.

Іпотечні цінні папери появилися завдяки широкому застосуванню іпотечного кредитування, що потребує досягнення певного рівня суспільних та економічних відносин.

Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) і які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

До іпотечних цінних паперів належать: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні.

класифікацію цінних паперів, яку пропонується доповнити та розділити всі цінні папери на такі три підвиди в залежності від наявності забезпечення зобов’язання:

а) цінні папери без забезпечення;

б) забезпечені майном;

в) забезпечені іпотечним покриттям;

– запропоновано таке визначення іпотечного покриття: «іпотечне покриття – це певна сукупність іпотечних активів, щодо якої застосовані процедури оформлення в єдиний масив зобов'язань, строк існування яких перевищує строк обігу емісійних іпотечних цінних паперів»;

дістало подальшого розвитку:

– визначення порядку анулювання заставної і видачі нової заставної в разі необхідності внесення змін та доповнень до іпотечного договору і договору, яким обумовлено основне зобов'язання, після видачі заставної.

Іпотечні цінні папери – це надійні ліквідні фінансові інструменти, високий рейтинг яких підтримується не лише надійністю емітентів – кредитних інститутів, а й високою якістю іпотечного кредитного портфеля, що дозволяє знизити ризики інвесторів у порівнянні з іншими борговими цінними паперами, які не мають такого забезпечення. Вони дають змогу кредитору отримати довгострокові ресурси за відносно низькою ціною

Емітент має право на здійснення емісії іпотечних сертифікатів з дати отримання дозволу на здійснення емісії іпотечних сертифікатів, виданого відповідним державним органом, до компетенції якого належить нагляд та регулювання діяльності емітента.

Розміщення іпотечних сертифікатів здійснюється шляхом відкритого продажу.

Строк розміщення іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю не може перевищувати один рік з дати початку розміщення іпотечних сертифікатів.

Строк розміщення сертифікатів участі або передбаченого умовами інформації про випуск іпотечних сертифікатів траншу випуску має бути не більшим ніж 30 днів.

Обіг іпотечних сертифікатів дозволяється після реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про підсумки випуску іпотечних сертифікатів.