48. Ф'ючерсні контракти: поняття, основні властивості, зміст, призначення, порядок оформлення та реалізації.

Ф’ючерсний контракт — це угода між продавцем або покупцем, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого боку, про постачання (прийняття) стандартної кількості базових інструментів за узгодженою ціною на конкретну дату в майбутньому. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів (рис. 8.3).

 

Рис. 8.3. Схема укладання ф’ючерсного контракту

Учасник, який узяв на себе зобов’язання прийняти базові інструменти згідно з умовами контракту, займає довгу позицію, тобто купує ф’ючерси. Учасник, який узяв зобов’язання здійснити поставку, займає коротку позицію, тобто продає ф’ючерси.

Мета укладання ф’ючерсного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в даний момент ціну, за якою відбудеться операція продажу або купівлі базових інструментів у майбутньому.

Основні характеристики ф’ючерсного контракту:

біржовий характер торгівлі;

стандартні умови контрактів (крім ціни);

гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів;

висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого вторинного ринку;

низька вартість укладання угоди;

доступність (саме цей принцип є основним в організації біржі);

можливість, але не обов’язковість, реального постачання (прийняття) базових інструментів за укладеними угодами.

Особливості ф’ючерсних контрактів та організації ф’ючерсної торгівлі дають змогу легко ліквідувати зайняту на ринку позицію укладанням офсетної (зворотної) угоди. Отже, кожен учасник ф’ючерсної торгівлі має два шляхи виходу з ринку:

1) закриття позиції через укладення офсетної угоди;

2) поставка або прийняття фінансових інструментів, які були предметом ф’ючерсної угоди.

Більшість ф’ючерсних угод взаємно погашаються до моменту закінчення строку їх дії, і лише 2—5 % контрактів завершуються реальною поставкою базових інструментів. Якщо учасник має намір здійснити чи прийняти поставку реальних активів, які були предметом угоди, то він у встановленому порядку інформує про це клірингову палату. У цьому разі палата добирає учасника з протилежною позицією, а постачання здійснюється згідно з правилами конкретної біржі.

50.Відмінність ф'ючерсних контрактів від форвардних. Види ф'ючерсів.

Характеристика	Форвард	Ф`ючерс
Суми контракту	Будь-які	Стандартні
Типові строки дії	Будь-які (3-24 мес.)	Стандартні на базі квартального циклу
Можливість дострокового виходу з контракту	Не існує	Існує
Доступність	Не є загальнодоступними	Рівний доступ
Розрахунки	На дату закінчення контракту	Щодня
Ліквідність	Низька або відсутня	Висока
Ризик зриву поставки	Існує	Не існує
Місце здійснення	Міжбанківський ринок	Спеціалізована біржа
Суб’єкти	Безпосередньо дилери  банків	Брокер та Розрахункова  палата біржі
Посередники	Укладення угоди без посередників	Брокер,  Розрахункова палата біржі

Основні відмінності між ф'ючерсними та форвардними контрактами полягають у наступному:

• Ф’ючерси є біржовими угодами. Насамперед це означає, що вони є

високоліквідними фінансовими інструментами, а форварди являють собою позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно нижча.

• У торгівлі ф’ючерсними контрактами значну роль відіграють

клірингові палати. Вони виступають для кожного учасника угоди як протилежна сторона угоди, а також є гарантом виконання умов угоди. На відміну від ф’ючерсних контрактів у функціонуванні форвардного ринку не беруть участі клірингові палати. Учасниками форвардної угоди виступають два учасники, один з яких зобов'язується поставити базовий актив, а інший - прийняти поставку цього активу.

• Учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик,

оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов уго­ди, а на ф'ючерсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф'ючерсних угод.

• Хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів полягає в

паралельному проведенні операцій на ринку спот та строковому ринку, в той час коли хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в перенесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод.

Таким чином, за своїм призначенням похідні інструменти спрямовані на створення механізмів захисту виробників і споживачів від ризиків з погляду умов придбання та реалізації товарів і фінансових інструментів, дозволяючи уникати цінових ризиків тим суб'єктам господарювання, які не бажають ризикувати. В цілому строкові угоди дають змогу розділити на складові ті ризики, які притаманні базисним інструментам, і одночасно перерозподілити їх між учасниками угоди. Це дозволяє торгувати ризиками окремо від базисних інструментів, тобто здійснювати трансферт цінових ризиків.