38. Економ. Думка античного світу. Стародавня Греція- Ксенофонт, Платон,Аристотель.

Джерелами, які дають уявлення про економ. думку античності, є законодавство держав, публічні виступи і твори філософів, істориків, політ. діячів, поетів та ін.

Свої економ. погляди Ксенофонт (бл. 430- 355/354 до н.е.) виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». Ксенофонт виступав за колективні форми рабоволодіння. Ксенофонт був прихильником натур-го госп-ва. С/г було, на його думку, було найважливішою галуззю економіки. Він одним із перших висловився стосовно поділу праці.

Заслугою Ксенофонта є постановка питання про подвійне використання блага- як споживної цінності та як мінової.

Платон ( 428/427- 348/347 до н.е.). Основні твори- «Держава» та «Закони», присвячені проблемам держави. Поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою.

Платон поділяв все вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів; воїнів; та стан землеробів, ремісників і торговців. Раби розглядаються платоном як знаряддя праці.

Категорія вартості у його теорії відсутня. Гроші, на його думку, потрібні для обміну і тому мають виконувати функції засобу обігу та міри вартості. Платон був противником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство.

Арістотель (384-322 до н.е.) – найвидатніший мислитель давнини. Основні економічні праці – “Політика“ і “Нікомахова етика”. А. створює проект “кращої держави”. Провідною галуззю економіки А. називав землеробство. Основа виробництва – рабство.

А. розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживних вартостей і багатство як накопичення грошей. А.розрізняв економіку і хремастику. Під економікою він розумів мистецтво надбання благ. Хремастикою Аристотель називав мистецтво наживати багатство і робити гроші.

Безперечною заслугою Арістотеля є аналіз зародження і розвитку торгівлі. Вихідним пунктом була мінова торгівля, тобто безпосередньо обмін продукту на продукт.

Економ. думка античного світу. Стародавній Рим– Катон, Гракхи, Варрон, Колумелла.

Стародавній Рим виник у 7ст. н.е. як місто , а з кінця 3 ст.н.е. до кінця 5 ст. н.е. був середземноморською державою. Центральне місце серед соц.екон.проблем ст.Риму займали проблеми рабства і аграрні проблеми особливо питання раціональної організації рабовласницьких господарств.

Трактат "Землеробство ",написаний Катоном містить практичні рекомендації щодо ведення натур-го рабовласницького господарства з певною ринковою орієнтацією.Катон вважав землеробство за найпочесніше заняття. Катон велику увагу приділяє рабам і організації їх праці.

Розробка проєктів проведення аграрних реформ пов’язана з іменами братів Гракхів(далі Гр.)Тіберія і Гая.Пропоновані ними реформи зводились по-поерше, до відновлення та зміцнення дрібного землеволодіння, по-друге, до повернення пролетарів до госп. діяльності, по-третє до обмеження розмірів землі що знаходиться в руках окремих осіб.

Пізніше аграрними проблемами займались Варрон і Колумелла . В трактаті Варрона "Про с\г" зображено зростання товарності рабовл. г-в та їх перетворення в г-ва напівнатур.-напівтоварного типу. На перше місце ставить користь, яка вимагає отримання доходу.

Він визанчав залежність доходності маєтків від їх місцезнаходження . Варрон виділяв 2 типи рабовл.г-ва: приміськи маєтки та віддалені г-ва. Землеробство він пропонував поєднувати із скотарстовм,прибутковість якого була високою.

У творі Колумелли "Про с\г" міститься огляд стану античного с\г в період кризи рабовласництва.Він головну причину погіршення с\г в-ва бачів у недоліках господарювання на землі, через недбальство рабів .Він запропонував цілу систему заходів з раціональн.орг-ції рабовласницького г-ва. Прагнув розробити принципи ефективної організації праці. До них відносились поділ праці і спеціалізація рабів, використання кваліфікованої рабської праці.