68. Виникнення та суть маржиналізму.

В 70-х роках 20 ст. в економічній теорії виникла нова течія - маржиналізм , яка визначила напрям розвитку політичної економії . Основною ідеєю маржиналізму є дослідження взаємозв’язаних граничних економічних величин на всіх рівнях економіки. Суть маржиналізму: 1) Вартість визначається граничною корисністю речі, ступенем корисності. 2)Досліджуєчи граничну корисність , маржиналісти вводять поняття граничних величин. 3)Класична наука була спрямована на вирішення динамічних завдань , а маржиналісти вивчали економічні завдання. Важливе місце займав принцип рідкості .

Історичні відомості про зародження маржиналізму свідчать , що його основоположниками були німецькі дослідники Й. фон Тюпен та Г. Госсен та французькі Ж. Дюпої та О. Курно .

Й. Тюнен вважав що максимальний чистий доход землевласник може отримати , якщо сукупність граничних витрат на фактори виробництва буде дорівнювати граничній корисності продукту . Основна ідея концепції А. Курно полягла в тому , що економічні системи слід розглядати як замкнуті системи ринкових взаємозалежностей , що перебувають у рівновазі .

Англійський економіст С. Джевонс незалежно від інших розробив теорію , за якою співвідношення між товарами , що обмінюються , дорівнює оберненому відношенню їх корисностей . Маржиналісти у своїх дослідженнях використовували метод робінзонади (закрите господарство).

Формування неокласичної традиції в економічній теорії . Австрійська, кембріджська, американська школи.

Зміни в останній третині 19 ст. у характері та структурі виробництва , методах управління економічній діяльністю , у сфері споживання зумовили перегляд теоретичних положень класичної школи політичної економії та появою нової течії в економічній науці - маржиналізму , яка згодом дістала назву ’неокласичної традиції’. Найбільш вагомий инесок у розробку ідей маржиналістів зробила аістрійська школа політекономії , яка сформувалась у 70-ті роки 19 ст.

Її представниками були професори Віденського університету К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бен-Баверк.

Основні методологічні особливості австрійської школи :

1) ідеалістичне відображення процесів і явищ; 2) використання в якості головного об’єкта дослідження індивідуального господарства; 3) висування на перший план споживання , а не вир-ва.

У 90-х роках 19 ст. в Англії сформувалась ’кембріджська’ школа , представниками якої були А. Маршалл , А.Пігу , А.Хоутрі . Ця школа започаткувала новий напрям економічної теорії - неокласичний. Найбільша заслуга полягає у створенні синтетичної теорії , яка поєднала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.

Також наприкінці 19 ст. з’явився американський варіант теорії граничної корисності - так звана американська школа, засновником якої був Д.Б.Кларк. Його праці (’Філософія багатства’ , ’Суть економічної теорії’) мали значний вплив на розвиток економічної думки . Він спробував придати маржиналізму всебічне загальне теоретичне обгрунтування. Він об’єднує різні маржиналістські концепції: теорію спадної дохолності , спадної корисності з теорією політичної економії. Отже , згідно з маржиналістським підходом , економіка являє собою комплекс індивідуальних господарств. Дослідження законів їх розвитку грунтується на аналізі господарських рішень індивідів з одного боку та їх результатів з іншої . Цей підхід відрізнявся від попередніх йому шкіл політичної економії.