39. Основні положення хромосомної теорії спадковості т.Х.Моргана

Хромосомна теорія спадковості сформульована Т. Х. Морганом за результатами своїх досліджень. За її допомогою з'ясовано матеріальну основу законів спадковості, встановлених Г. Менделем, і те, чому в певних випадках успадкування тих чи інших ознак від них відхиляється. Основні положення хромосомної теорії спадковості наступні:

гени розташовані в хромосомах у лінійному порядку;

різні хромосоми мають неоднакові набори генів, тобто кожна з негомологічних хромосом має свій унікальний набір генів;

кожен ген займає в хромосомі певну ділянку; алельні гени займають у гомологічних хромосомах однакові ділянки;

усі гени однієї хромосоми утворюють групу зчеплення, завдяки чому деякі ознаки успадковуються зчеплено; сила зчеплення між двома генами, розташованими в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними;

зчеплення між генами однієї групи порушується внаслідок обміну ділянками гомологічних хромосом у профазі першого мейотичного поділу (процес кросинговеру);

кожен біологічний вид характеризується певним набором хромосом (каріотипом) — кількістю та особливостями будови окремих хромосом.

40. Особливості успадкування при епістатичній взаємодії генів.

Епістаз - взаємодія неалельних генів, при якому один з них пригнічується іншим. Пригнічує ген називається епістатічним, придушений - гіпостатічним. Якщо епістатічний ген не має власного фенотипічного прояви, то він називається інгібітором і позначається буквою I.

Епістатична взаємодія неалельних генів може бути домінантною і рецесивною. При домінантному Епістазі прояв гіпостатічного гена (В, b) пригнічується домінантним епістатічним геном (I> В, b). Розщеплення за фенотипом при домінантному Епістаз може відбуватися у співвідношенні 12: 3: 1, 13: 3, 7: 6: 3.

Рецесивний епістаз - це придушення рецесивним алелем епістатичного гена алелей гіпостатічного гена (i> В, b). Розщеплення за фенотипом може йти в співвідношенні 9: 3: 4, 9: 7, 13: 3.

Явище домінантності одного аллельного гена відносно іншого неалельного гена називається Епістаз. Розглянемо сутність цієї закономірності на прикладі успадкування кольору пір'я у курей. Встановлено, що у двох порід курей з білим пір'ям генотипи за цією ознакою різні, хоча фенотипи однакові. Для підтвердження цього були схрещені дві породи курей з білим пір'ям. Всі отримані в першому поколінні F1 гібриди мали біле пір'я.

У другому поколінні F2, отриманому при схрещуванні між собою курей і півнів першого покоління F1, спостерігалося розщеплення за кольором пір'я на дві фенотипические групи. 13/16 частин цих курей і півнів мали біле пір'я, а 3/16 - чорні.

Таким чином, у другому поколінні гібридів, отриманих шляхом схрещування порід курей і півнів з білими пір'ям, з'явилися організми з новою ознакою (чорними перами).

Друга пара неалельних генів (I-i) регулює діяльність гена С. Цей ген називається геном-інгібітором і в станах II і Ii призупиняє діяльність гена С, що визначає колір пір'я. У результаті, незважаючи на наявність в генотипі гена С, чорний колір пір'я фенотипически не виявляється і вони залишаються білими. Таким чином, у процесі спадкування під впливом Епістатичний взаємодії неалельних генів у гібридних поколінь також з'являються нові ознаки, відсутні у батьківських організмів.