8. Поява українського козацтва.

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця ХV – поч.. ХVI ст. Перша згадка про українських козаків датована 1492р. Причини виникнення козацтва. Економічні: захоплення польськими, литовськими та українськими феодалами степових земель; нестача у селян власної орної землі; перенаселення та освоєння земель Подніпров’я та за дніпровськими порогами – Дике Поле. Соціальні: посилення феодального гніту українських селян та міщан з боку панства;збільшення повинностей і податків; запровадження кріпосної залежності. Політичні: прагнення польської влади перетворити козацтво на стражів південних рубежів Речі Посполитої від турецько-татарських нападів, а також установити контроль над втікачами за Дніпрові пороги. Національні:політика ополячення українського населення;утиски і обмеження української культури та мови; наступ католицької церкви на право православного населення. Військові:виникли пізніше та були пов’язані зі зростанням небезпеки з боку Кримського ханства;козаки прагнули захистити рідну землю від спустошливих набігів татарських орд. Соціальний склад козацтва був досить різноманітним: кріпосні селяни, міщани, а також усі незадоволені феодально-кріпосницькими порядками та національно-релігійним гнобленням. У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпрових порогів). Звідси назва козаків —

запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення — січі. На початку XVI ст. вони заселили та освоїли Середнє Подніпров'я, Запорожжя. У середині XVI ст. ватажок козацтва, канівський та черкаський староста Дмитро Вишневецький (Байда) об'єднав козаків і заснував першу відому на сьогодні Січ-фортецю на острові Мала Хортиця (1556 p.). За Дніпровими порогами виникає козацька республіка — Запорозька Січ, яка кілька разів змінювала місце розташування. Запорозька Січ у XV—XVIII ст.( Січ на острові Мала Хортиця1556 р. ТомаківськаКінець 60-х pp. XVI ст. Вазавлуцька1593 p. Микитинська 1638 р. Чортомлицька1652 p. Кам'янська 1709 p. Олешківська1711 p. Нова Січ1734 p. Задунайська Січ 1775 p.)На освоєних землях козаки займалися землеробством, вирощували сільськогосподарські культури. Нескінченні татарські набіги робили землеробство непостійним, тому козаки відчували нестачу хліба. Умови степу якнайкраще сприяли розведенню дрібної та великої рогатої худоби. Провідною галуззю скотарства було конярство. Козаки також займалися полюванням, рибальством, бортництвом. Промисли не приносили достатнього прибутку, тому все більшого поширення набували ремесла: теслярство, ковальство, виготовлення зброї, бондарство.Кожен козак мав навички торговця: необхідно було обмінювати або продавати вироби власного господарства, військові трофеї. Через Подніпров'я проходили торгові шляхи, козаки вдавалися до грабунків татарських купців. Від середини XVII ст. широко використовувалися можливості посередницької торгівлі.

9. Військово – політична діяльність гетьмана Петра Сагайдачного.

П.Конашевич – Сагайдачний – гетьман українського козацького реєстрового війька, один із найталановитіших його організаторів. Військово – політична діяльність: перетворив козацьке військо на регулярне з відповідними дисципліною, навчанням та озброєнням; збільшив козацький флот до 300 кораблів; співпрацював із нереєстровим козацтвом; організував успішні походи козаків проти Османської імперії та Кримського ханства, що привернуло увагу Європи; разом із військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву в 1618р; у Хотинській війні 1620 – 1621 рр. козацьке військо під його проводом відіграло вирішальну роль у погромі турок; у 1620р. надіслав у Москву прохання прийняти козаків на військову службу; дав згоду приєднатися до анти турецького союзу європейських держав – «Ліги християнської міліції»; стримував антипольські настрої в козацькому середовищі, віддаючи перевагу переговорам і компромісам. Завдяки цьому козакам дозволили оселятися в містах, повернули окремий козацький суд і Трахтемирів, плата реєстровцям стала постійною.