Рівні медичної допомоги

Домедична допомога - комплекс екстрених простих медичних заходів, що надаються постраждалому чи особі, яка раптово  захворіла, на місці події та на період його транспортування до медичного  закладу. Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, працівники органів та підрозділів міліції, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані.

Діапазон дій з надання домедичної допомоги підпорядковує в собі три основні  групи заходів:

1.     Негайне припинення дії зовнішніх шкідливих факторів із дотриманням особистої безпеки(електричного струму,високих та низьких температур, стискання постраждалого важкими предметами) та евакуація потерпілих з вищеперерахованих несприятливих умов, в які вони потрапили (з пошкодженого траспортного засобу, з води, з приміщення, що горить або в якому накопичилися отруйні гази);

2.     Надання першої медичної допомоги потерпілим залежно від характеру та виду травми, нещасного випадку або захворювання, що виникло зненацька ( зупинка кровотечі, штучне дихання, непряма компресія грудної клітки, накладання повязки на рану, тощо) ;

3.     Організація швидкого транспортування хворого або постраждалого до лікувального закладу.

Долікарська медична (догоспітальна) допомога - здійснюється  силами фельдшерських бригад ЕМД. Типовий склад фельдшерської бригади: фельдшер, медична сестра, водій.

Загальний вигляд карети емд Сучасне обладнання реанімобіля Типовий склад бригади емд та розподіл функціональних обов’язків під час надання екстреної медичної допомоги

 

 

 

 

 

         В останні десятиліття в зарубіжних країнах  цю допомогу надають переважно парамедики- особи з медичною освітою (відповідає 1-2 рівню акредитації)  чи без неї, які діють згідно прийнятими алгоритмами при виконанні медичної допомоги. Парамедицина надзвичайно розповсюджена практично в кожній країні світу.

 

 Водночас, відомо, що будь який медичний працівник повинен вважати життя і здоровя хворого вище своїх особистих інтересів. В основах законодавства України чітко сформульовано права иа обовязки медичного працівника, де у статтях 136. 139 Кримінального кодексу записано, що будь який медичний працівник зобовязаний за першим покликом прийти на допомогу потерпілому: на вулиці, в дорозі, громадських місцях, вдома, та вміти правильно надати першу  медичну допомогу  при нещасних випадках та раптових захворюваннях.

 

Додаток а (обов’язковий) Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими повинен володіти випускник вищого медичного закладу за фахом “Лікувальна справа” 7.110101

 

Зміст вироб-ничої функ-ції	Назва типової задачі діяльності	Шифр типової задачі діяльності		Зміст уміння
1	2	3		4
	Діагностування невідкладних станів	1.ПФ.Е.02		За будь-яких обставин (вдома, на вулиці, у лікувальній установі та ін.), в умовах нестачі інформації та обмеженого часу, використовуючи стандартні методики огляду та дані можливого анамнезу, знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення та оцінки стану людини поставити діагноз (за списком 3).
	Визначення тактики надання екстреної медичної допомоги		3.ПФ.С.09	За будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану (за списком 3) в умовах обмеженого часу за допомогою стандартних схем визначити тактику надання екстреної медичної допомоги.
	Надання екстреної медичної допомоги		3.ПФ.С.10	За будь-яких обставин, використовуючи знання про людину, її органи та системи, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення, на підставі діагнозу невідкладного стану (за списком 3) в умовах обмеженого часу згідно з визначеною тактикою, використовуючи стандартні схеми, надавати екстрену медичну допомогу.

 

Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобовязаний, згідно з встановленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається до пятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати  певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого(ст.139 Кримінального кодексу України)

 

Лікарська медична (догоспітальна) допомога – надається лікарськими бригадами, які мають у своєму розпорядженні необхідну апаратуру, інструментарій, медикаменти, тощо, та наділені теоретичними знаннями і практичними навичками з надання кваліфікованої екстреної догоспітальної медичної допомоги. Типовий склад лікарської бригади: лікар, фельдшер, медична сестра, водій.

Рання госпітальна кваліфікована спеціалізована медична  допомога-екстрені заходи, потерпілим (хворим), доставлених каретою ЕМД, які проводяться у відділеннях невідкладих станів силами її працівників.

 

Водночас, існує міжнародна класифікація, згідно якої екстрена медична допомога поділяється на наступні групи:

BLS( Basic life  support)- базова підтримка життєдіяльності, а саме надання екстреної медичної допомоги  на дошпитальному етапі не медиками (волонтерами, поліцейськими, пожедниками, рятувальниками), або тими ж медиками, які випадково виявилися на місці події;

 

ILS (Immidiate  life support )– невідкладна підтримка життєдіяльності , яка може здійснюватися  в поліклініці, стаціонарі, в приватному кабінеті , тощо, медичними працівниками до прибуття спеціалізованої рятувальної медичної бригади);

ALS ( Advance  life support) – розширена кваліфікована медична  в т.ч.  реанімаційна допомога,  яка надається медиками та парамедиками із залученням відповідної апаратури, медикаментів, інструментарію на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах;

ATLS(Advance  trauma life support)- професійне надання невідкладної медичної допомоги при  різноманітних травмах як на дошпитальному, так і на ранньому шпитальному періодах (головним чином виконується лікарями,  рідше медичними сестрами, парамедиками);

ACLS(Advance cardiac  life support)-надання професійної екстреної медичної допомоги при серцево-судинній патології ( проводиться лікарями,медичними сестрами, парамедиками);

PALS(Pediatric advance  life support)-надання професійної екстреної медичної допомоги у дітей (здійснюється лікарями, медичними сестрами, парамедиками).

 

Організація надання екстреної і невідкладної медичної допомоги в Україні.

Діяльність швидкої медичної допомоги України  впродовж усіх, особливо останніх років незалежності, регламентована  низкою нормативних державних актів, а саме: постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 5.11.2007 року «Про затвердження Державних програм створення єдиної системи надання екстреної меличної допомоги на період до 2010 року», наказом №24 Міністерства Охорони  Здоровя України від 17.01.2005 року «Про затвердження протоколів з надання медичної допомоги за спеціальністю «Медицина невідкладних станів», наказом №120 МОЗ України від 18.03.2005 «Про організацію  навчання медичних і немедичних працівників з надання медичної допомоги в екстрених ситуаціях»,  наказу № 132 МОЗ України від 2.03.2009 року «Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичкам надання першої невідкладної  медичної допомоги», наказом №283 МОЗ України від 28.04.2009 року «Про удосконалення підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників з надання екстреної та невідкладної медичної допомоги», наказом №370 МОЗ України від 01.06.2009 року «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги».

У липні 2012 року був прийнятий Закон Про екстрену медичну допомогу, який вступив у дію з 01.01.2013 року.

Після вступу в дію цього Закону служба ШМД України зазнала корінних, можна сміливо сказати, революційних змін. Головним завданням даної реорганізації є наближення якісної невідкладної та екстреної медичної допомоги населенню, а також швидкого доїзду до хворих (потерпілих). На сьогоднішній день згідно основних положень цього закону регламентовано доїзд до хворого в межах міста до 10 хвилин, в населених пунктах сільської місцевості – до 20 хвилин.

У всіх областях були створені Центри екстреної медичної допомоги та медицини  катастроф (ЦЕМД та МК). На Тернопільщині в силу різних причин  такий Центр був зорганізований на теренах України одним із останніх.  Згідно організаційної структури, йому підпорядковані всі районні станції, підстанції ШМД а також аналогічні структури м. Тернополя.

 

     Відповідно до окремих положень цього закону, фінансування даної служби здійснюватиметься з обласного та частково державного бюджетів, адже не секрет, що міські та районні бюджети на сьогоднішній день здатні закривати окремі найбільш захищені статті, а саме зарплату, паливо, медикаменти.

Діяльністю Центру передбачені скоординовані дії рятувальних служб 101, 102 та 103  зі створенням системи виклику за єдиним номером 112. Спорідненісь їх роботи важлива при ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру з великою кількістю постраждалих. Особливо це актуально під час ліквідації  дорожньо-транспортних пригод та інших випадків, що стаються на межах територій районів, коли вияснення, з якого саме району мають виїжджати бригади ШМД призводить до втрати дорогоцінного часу.  Згідно окремих положень цього Закону з підпорядкування центральних районних лікарень виводяться відділення ШМД  зі створенням на їх базі самостійних станцій та підстанцій ШМД. Керівництво всіма підрозділами служби покладається на  Територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф області.

В законі передбачене чітке розмежування між екстреною на невідкладною медичною допомогою. Так, всі нещасні випадки,травми, гострі захворювання, що призводять до раптового погіршення загального стану пацієнта відносяться до  категорії  екстрених випадків і забезпечуються наданням медичної допомоги працівниками ЕМД та МК. В сферу діяльності цієї служби входить також здійснення виїздів провідних спеціалістів-медиків в межах області для проведення висококваліфікованої консультативної та оперативної допомоги хворим.  Водночас пацієнтам з  хронічною патологією  догоспітальна  медична допомога  буде надаватись дільничними та сімейними лікарями і вона називатиметься   невідкладною. Доїзд до такої категорії пацієнтів може бути здійснений на протязі години.

Ще за рік до прийняття даного закону робоча група, яку очолював ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, член-кор. НАМН України, голова комісії обласної ради з охорони  здоров’я  материнства та дитинства професор Л. Я. Ковальчук разом з провідними спеціалістами цієї галузі та науковцями вишу ґрунтовно вивчили та проаналізували організацію та  діяльність служби ШМД  України та   Тернопілля, відокремивши при цьому рядпріоритетних  завдань, що мають на меті максимально наблизити «швидку» до хворого. Відрадно, що декілька пропозицій з концепції рекомендованих комісією, віднайшли своє місце у даному Законі.  В той же час,  детально ознайомившись з мапою Тернопільщини,  ініціативною групою були визначені регіони  з великою віддаленістю від станцій (відділень) ШМД та  прийняте рішення про відкриття 18 пунктів тимчасового базування в районах області та 2 підстанцій у м.Тернополі. Заплановано створення цілодобових постів  диспетчерів з прийомом викликів у ряді районів, де вони відсутні з їх подальшою передачею в єдину диспетчерську при Територіальному центрі. Для надання адекватної медичної допомоги населенню на догоспітальному етапі на кожній  станції ШМД  в районах буде забезпечено наявність не менше однієї  цілодобової виїзної лікарської бригади, при цьому доукомплектувавши посади фельдшерів бригад ШМД  їз врахуванням  двох цілодобових постів на кожну ШМД у всіх підстанціях та пунктах.

Значна увага також  приділена матеріально-технічному оснащенню карет ЕМД. Відомо, що не зважаючи на роль так званого людського фактору( професійної підготовки медиків), важко розраховувати на успішне лікування хворих, зокрема, на дошпитальному етапі без належної апаратури, інструментарію, медикаментів. Згідно наказу МОЗ України № 500 від 29.08.2008р. наведений  перелік майна та медикаментів необхідних в роботі бригади ЕМД.