Методика запрокидування голови та фіксація нижньої щелепи

 

Профілактика аспірації - хворого необхідно повернути на бік, дещо опустивши верхню половину тулуба (при ймовірній регургітації шлунковий вміст витікатиме через рот назовні, а не затікатиме у трахею),  провівши санацію дихальних шляхів за допомогою відсмоктувача ( в бригаді ЕМД- лікар(фельдшер). При цьому  розкривають хворому рот, марлевим тампоном на затискачі очищають порожнину рота та горла від вмісту; розігнувши шию хворого, підкладають  під плечі валик так, щоб голова відкинулась назад. У більшості випадків корінь язика при цьому зміщуватиметься допереду,  вивільняючи горло і   дихальні шляхи стають прохідними.

Евакуація сторонніх тіл за допомогою пальця обгорнутого серветкою

 

Наступний крок-виведення нижньої щелепи. Для цього, знаходячись позаду голови потерпілого, розміщують великі пальці обидвох рук на його підборідді, іншими охопивши нижню щелепу так, щоб мізинці були під її суглобами. Нижню щелепу слід обережно змістити вперед і доверху так, щоб її зуби були зафіксованими зубами верхньої щелепи (положення неправильного прикусу).

 

Виведення нижньої щелепи

 

Подальша підтримка нижньої щелепи забезпечується без особливих зусиль, навіть одним пальцем, після чого в  порожнину рота вводять повітровод (дистальною частиною, вигином доверху, між зубами потерпілого, аж до піднебіння). Потім повітропровод необхідно  повернути на 180,º проштовхуючи вперед та  слідкуючи, щоб спинка язика розмістилася над ввігнутою частиною повітровода . При  необхідності паралельно з протекцією дихальних шляхів вставляють назогастральний зонд. Абсолютними показами до виконання даної маніпуляції є коматозний стан  заінтубованого потерпілого.  Цим самим досягається ізоляція дихальних шляхів для запобігання аспірації шлункового вмісту, а також полегшення дренування дихальних шліхів за неадекватності природних механізмів відтоку мокротиння. 

Ларингеальні маски

 

Ларингеальна трубка

 

Манекен для відпрацювання методики введення ларингеальної трубки

 

Киснева маска з фільтром

 

 

Застосування кисневої маски

 

 

Набір назальних повітропроводів

 

Набір оральних повітропроводів

 

 

 

 

 

Методика визначення розміру повітропроводу

 

 

 

Техніка введення орального повітропроводу

 

 

 

Комбітьюб

 

Розташування патрубків комбітьюба у дихальних шляхах та шлунково-кишковоту тракті (синього кольору – для проведення ШВЛ, сірого кольору – для евакуації шлункового вмісту)

 

 

 

Ножний відсмоктувач

 

 

 

 

 

Портативний дихальний апарат з кисневим балоном для ШВЛ

 

 

 

Типова сумка фельдшера з набором медикаментів та інструментарію

 

 

 

                        Порушення прохідності  дихальних шляхів.

 

Непрохідність дихальних шляхів- гострий стан, який  виникає при  попаданні  до них  різноманітних сторонніх тіл: їжі, великих іграшок, речей (в т. ч. протезів ) та ін. Причиною  гострої раптової асфіксії, яка виникає при цьому, є грубі порушення біомеханіки дихання та ковтання. Зазвичай, без своєчасної невідкладної допомоги вже  на 5-6 хвилині наступає період клінічної смерті. Саме через це нерідко бригада ЕМД,  приїхавши до такого потерпілого, розпочинає свою діяльність з реанімаційних заходів. Тому дуже важливо, щоб свідомі громадяни  буди обізнані з базовими елементами домедичної допомоги і надавали її з перших секунд, викликавши «швидку». 

Головні ознаки та симптом механічної асфіксії.

Потерпілий, що знаходиться у притомному стані, як правило,  жестами показує, що він подавився. При цьому  його руки охоплюють шию, він  буде «хапати повітря ротом», в очах зявляється переляк, голос відсутній. У немовлят та у дітей молодшого віку , в яких присутня свідомість,  спостерігається відсутність плачу, крику а також неможливість здійснити продуктивний вдих.

   Якщо  постраждалий знаходиться в непритомному стані, то ознаками задухи буде  відсутність  активних рухів грудної  клітки та шуму повітря, що видихується, а при проведенні штучного дихання  відчувається  опір  проходженню повітря в легені.

Екстрена медична допомога при механічній асфіксії.

Оптимальним способом ліквідації задухи у потерпілого з неповною непрохідністю  є кашель, при якому частіше  сторонній предмет може евакуюватись самостійно.  Допоміжним первинним заходом при цьому буде ревізія ротової порожнини. Встановлено, що ця методика є ефективною у кожному пятому випадку;  в противному разі варто вдатися до  виконання  декількох різких поштовхів між лопатками. Людина, яка  здатна відкашлятись і розмовляти,  отримує достатньо повітря для дихання.   Якщо кашель довго не проходить,  а  дихання повітрям відсутнє, слід діяти,  як у ситуації з повною непрохідністю дихальних шляхів.   Надання першої допомоги в таких випадках базується на виконанні прийому Геймліха.  Рятівник стає за спиною потерпілого, притискаючи стиснуті кулаки в місці дещо вище пупка і нижче  кінця грудини, роблячи при цьому 5-6 різких поштовхів у напрямку знизу-доверху та спереду дозаду. При цьому він дає команду потерпілому енергійно видихати одночасно перегинаючи його тулуб допереду та донизу.  Дана методика сприяє  створенню високого тиску у трахеї постраждалого, внаслідок чого  видихуване повітря здатне  виштовхнути стороннє тіло назовні. Особливостями здійснення прийому Геймліха  у  вагітних жінок та у потерпілих з надмірною масою тіла є зміна місця прикладання, а саме  стиснення грудної  клітки  аналогічною технікою виконання. 

 

Поштовхоподібні рухи у міжлопатковій ділянці – як елемент ліквідації неповної та повної непрохідності дихальних шляхів

 

 

Методика виконання прийому Геймліха

 

 

Техніка ліквідації механічної асфіксії у новонароджених та дітей раннього віку

 

 

Технологія ліквідації механічної асфіксії методом самодопомоги

 

 

 

Коли ця методика виявилася неефективною, а хворий втратив притомність та лежить на спині,  існує, так званий,  «прийом Геймліха в лежачому положенні». При цьому всі вищенаведені маніпуляції виконуються рятувальником, що  сидить на стегнах потерпілого, роблячи  поштовхи  на живіт кулаками у напрямку до грудної клітки.  Даний прийом має свої недоліки і застосовується рідко, в першу чергу через загрозу аспірації дихальних шляхів шлунковим вмістом, а також внаслідок,  загалом,  своєї  низької ефективності, оскільки  у потерпілого  не спостерігається активного видиху.   У такому випадку врятувати йому життя може лише негайне  проведення конікотомії.  Суть методу полягає у  розсіченні щитоподібно-перстнеподібної звязки (виконує лікар або фельдшер ЕМД із досконалим знанням її локалізації та технікою виконання) операції. Якщо конікотомія проводиться на тлі серцево-легеневої  реанімації потерпілому, який знаходиться в стані клінічної смерті, то штучну вентиляцію  з подачею кисню при цьому забезпечують  через конікотомічну трубку. Варто відмітити, що в комлект майна сучасних карет,  як правило, входить набір для конікотомії.